Розділ 6

Кинутися у вир з головою? А що потім? Оххх… мені чомусь здається, що лише сексу в моїй ситуації буде недостатньо. Хочу, почуттів. Кохання хочу. Щоб емоції закоханості геть-чисто винесли мені мозок і я більше не парилася з приводу того, де я опинилася. Ось такі дурні бажання. Тому що задоволення після близькості швидко минає, а от коли твоя голова та серце зайняті чоловіком – це інша справа та зовсім інша мотивація. Питання, чи можу я закохатися в Троя?

— Насолоджуйтесь купанням, ваша світлосте. А я піднімуся до себе, згадала, що ще не всім богам піднесла молитви, — двері, нарешті, піддалися і я вискочила, як корка з пляшки з кислим вином. Трой тільки хмикнув мені вслід, але зупиняти не став.

На сон після такого струсу можна і не сподіватися, гарне чоловіче тіло досі стоїть перед очима. Лежу, кручусь, слухаю, як похропує Флора. Потім тихенько підводжуся і підходжу до маленького круглого віконця, захотілося подивитися на нічне небо. Картина за вікном ніби намальована, тихо, безтурботно, місяць посріблив все, до чого змогло дотягнутися його сяйво. Аж раптом... над лісом майнула чиясь тінь. Може, пугач. Тяжко зітхаю і знову повертаюся до свого горбатого матрацу.

Уривчастий сон без сновидінь, тільки нерозбірливий шепіт чоловічих голосів незрозумілою мені мовою, грубуватою, різкою, лякаючою…

— Лідіє, сонько, прокидайся! — тягне мене за ногу Фло, як тільки за вікном почало світати. — У нас через постояльців роботи побільшало. Нема чого розлежуватися, красуне. Борошно само себе не просіє. Інакше нас і звідси попруть.

Тут не прийнято снідати, принаймні у простолюдинів, тільки обід і пізня вечеря, бо на свій шматок хліба спочатку треба заробити, та й піч поки розтопиш… Зазвичай очі продер, склянку води ковтнув й уперед. Хоча я чула, що люди по той бік Химерних скель збирають у горах ягоди і варять із них узвар, який надає їм бадьорості та сил, так розумію аналог нашої кави. Тільки ці ягоди коштують дорого, бо в гори не кожен сміливець наважиться піти. У тих місцях господарюють дракони, Химерні скелі та землі за ними належать їм. Спочатку я думала, що то якісь розбійники прозвали себе «драконами» і тримають у страху неотесаних селян, а тепер виявляється, що розбійники та трохи не ті.

На млин вдалося прослизнути, не зустрівши Троя, але кілька разів він заглядав, перевіряв, мабуть, чи я на місці. А я вдавала, що не помічаю високу статну постать, вчепившись за сито. Я все ще не можу зрозуміти, чи подобається мені його увага і що на мене чекає далі. Якось не хочеться все життя жебракувати чи прислуговувати панам. Якщо ми більше не можемо повернутися додому, я хочу знайти свій дім тут, кочувати мені не подобається. Ось тільки цей світ так влаштований, що самостійно жінка мало чого може досягти, потрібен чоловік, тож бажано вдало вийти заміж. Знайомий шаблон, ми це теж проходили.

Закінчивши, повертаюся до будинку, щоб допомогти Дороті на кухні. Фло вже активно кокетує з одним із лицарів, підпираючи з ним стіну, а сам Трой сидить у кріслі біля каміна і відчайдушно нудьгує, зате як тільки побачив мене — одразу ж схопився, вп'явся поглядом, пожвавішав. Князь не звик, коли йому відмовляють. Крім як виглядати дракона і мацати дівок у цій глушині і зайнятися більше нема чим. Майже йому співчуваю.

— Лідіє, ми вчора не закінчили нашу розмову.

— Хіба? — ковзнувши по ньому поглядом, поспішаю до Дороті, яка кличе мене, махаючи рукою.

— Мила, хочу тебе попросити про послугу. Хенка сьогодні мучать коліна, крутять, видно знову негода наближається. Зазвичай він сам носить до корчми дари для жреців Білого Духа, але сьогодні я хочу доручити це тобі. Треба просто віддати це господарю корчми, він знає, що далі робити і кому передати. Це білі пишні булочки з нашого найкращого борошна. Кошик хоч і виглядає великим, але він не важкий.

— Я з радістю виконаю твоє доручення. Заодно може побачу торговку милом. Прямо зараз і піду, — рішуче хапаю кошик і йду до дверей, де накидаю на себе теплий плащ, перш ніж потягнути за ручку.

— Ти кудись зібралася? — мою руку накриває широка чоловіча рука в рукавичці з бичачої шкіри. — Тобі без супроводу не можна.

— Якщо підете зі мною, ваша світлість, я замучу вас питаннями, — дивлячись на Троя, посміхаюся з почуттям власної гідності.

— Мене це не лякає, Лідіє. Краще ти мене замучуєш питаннями, ніж я тут від нудьги помру.

Запахую щільніше плащ, натягую каптур і сую кошик Трою, не самій же мені його тягти, коли такий лицар поруч тупцює.

— А чому ми весь загін із собою не беремо? Раптом дракон зненацька спікірує вниз, а мене охороняє лише один воїн?

— По-перше, дракони рідко набувають форми звіра, їм більше до душі ходити в людській шкурі, — Трой роздратовано поглядає на кошик, не звик хлопець княжого роду торби за жінкою носити. От тільки я теж не збираюся перти того кошика. Виявляється, суворі чоловіки піддаються вихованню, далі несе мовчки.

— А по-друге?

— А, по-друге, він не нападе одразу. Вони люблять грати. Втираються в довіру, намагаються сподобатися, потоваришувати, морочать голову, щоб потім завдати удару. Я дійсно дав тобі піти з Адамаса, щоб дракон не блукав вулицями нашого великого міста, хай краще наш поєдинок відбудеться тут.

— А якби ти залишився в Адамасі, не намагаючись мене побачити? На мою думку, розумно триматися подалі від того, що тобі раптом стало небайдуже, якщо це може привернути увагу чудовиська. Справжній чоловік не зробив би мене бранкою столітньої ворожнечі!

— Я вже пояснював, мій потяг до тебе виявився сильнішим за мене, бо я жива людина і серце знайшло шпарину в моїй броні, — грає жовнами, нервує. Цікаво, його потяг до мене ще не вивітрився? Може, то була коротка мита, а тепер лишилося лише бажання зчепитися з драконом? — В іншому випадку він би змусив тебе повернутися, зробив би все, щоб ми зустрілися, щоб мої почуття спалахнули з новою силою, щоб потім тебе забрати нахабно та віроломно. Вони завжди так роблять. Якось батько подарував моєму братові меч, викуваний майстрами Узгари, легка сталь, неймовірно гостра, на рукоятці наш сімейний герб, викладений рубінами. Мій брат так полюбив того меча... і дракон підіслав його найкращого друга, щоб той поцупив скарб Тарвена. Вишукану і дорогоцінну зброю було вкрадено, але перш ніж віддати її дракону, його друг заколов себе тим мечем. Дракони вміють забиратися в чужі думки, їхня магія небезпечна. Тому ти повинна розповідати мені про всі дивні та незвичайні речі, які коїтимуться поряд з тобою, які ти будеш помічати, щоб я знайшов його раніше.