Наталія дивилась на Алессандро, поки той спав та ніжно цілувала його. Вона лежала поруч, обійнявши його руку та спокійно дивилась на Алессандро.
- Прокидайся, Алессандро, - цілувала Наталія свого хлопця.
- Щось трапилось? - запитав сонливий Алессандро.
- Ні. Я просто насолоджуюсь нашими моментами.
- Та кажи вже.
- Твоя мама каже правду. Ці твої... Ваші! Ці ваші справи вкрай небезпечні!
- Облиш. Благаю. Будь ласка, облиш, Наталія.
- Але це правда, Алессандро! Це правда! - крикнула Наталія.
- Я розумію. Я розумію, якщо ти мене покинеш. Я розумію...
- Що ти сказав?! Повтори мені! - Наталія схопила за руку Алессандро.
- Я кажу...
- Ні!!! Ні!!! І ще раз ні!!! Чи скільки разів тобі сказати?! Ні!!!
- Я хочу, щоб з тобою усе було гаразд, от і все.
- Ні! Я сказала "ні"! - крикнула Наталія. Я буду з тобою! І буду до кінця! Я тобі не якась боягузка! Зрозумів?! Я з тобою!
- Так.
Алессандро подивився на Наталію очима повними кохання.
Відредаговано: 12.05.2024