Глава 19 - Ми домовились?

- Вітоооооо. Вііііііііітоооооо. Віто!

- Та що таке? Котра зараз година? - мляво відповів Віто.

- Сьома ранку! Час прокидатись! На нас чекають повії! Ааххаахха!!! Oh Madonna! Ніколи не думав, що таке скажу! - реготав Даніеле.

- Я встану, якщо тільки Паоло зварить мені кави. Я ж чую, що він за дверима. Без мене вам Лучіану та Матільду не знайти. Паоло, каву! Каву мені в постіль!

- Я тебе хоч і люблю, але все одно вдушу колись. Ходи сюди! Вже навіть є тобі що поснідати! - крикнув Паоло.

- Oh Madonna!!! Які ви чудові друзі! Найкращі! Але каву в постіль! Ахахаха!!! - реготав Віто.

- Або ти встаєш, або я виллю це відро з крижаною водою тобі на голову! - Даніеле стояв над Віто з відром води.

- Не розумієте жартів? Ееееех ви... Друзі! - зітхнув Віто. - Що в мене сьогодні на сніданок?

- Паста! - Даніеле скинув Віто з постелі.

- Так. Таааак. Ображайте Віто. Але я й на підлозі поспати можу. Я не гордий, - бурмотів Віто.

- Вставай вже! - крикнув Даніеле.

- Та йду. Йду! - продовжував буркотіти Віто.

- Швидко їж! Без цих твоїх вибрикеньок! - гримнув Паоло.

Віто під наглядом Даніеле та Паоло швидко поїв. Хлопці зібрались та вийшли на вулицю.

- Ходімо за мною. Тут не так вже й далеко йти. Але! З дівчатками спілкуватись буду лише я. Бо я вже впевнений, що ви обидва їм не до вподоби.

- Йди вже, блазень! - посміхнувся Даніеле.

За три квартали хлопці підійшли до готелю. Поруч стояли дві дівчини в вульгарному вбранні.

- Ciao, Віто! Ciao, любий наш! Ciiiiiao!!! А ми сумували. Стоїмо та й думаємо, де наш Віто?! - одна з дівчат поцілувала Віто. - Ооооо!!! - грайливо подивилась вона на Паоло та Даніеле. - А ти сьогодні не один? Щось новеньке, Віто? Ахахахахах!!! Такого ми ще з тобою не пробували! Ахахахахахахаха!!! Наш Вііііііітоооооо! Ахахахаха!!!

- Так! Цих обох руками не чіпати. Ці хлопчики надто для вас ввічливі. Навіть і не дивіться у їх бік! То джентельмени! Не те, що я, ваш Віто, ваш гульвіса! Ахахахаха!!! - жартував Віто.

- Як скажеш. Твої слова для нас завжди були законом. Ахахахаха!!! А пам'ятаєш наші забави з минулого разу? - запитала друга дівчина.

- Тш!!! Лучіана! Солоденька моя, вуха цих хлопчиків не готові чути про наші ігри! Тш тш тшшшш!!! - відповів Віто.

- Добре, Віто. Добре. То чим сьогодні займемося? - запитала Матільда.

- Як би я того не хотів, але... Еееееех!!! Дивлюсь на вас - і кортить! От дівки! Ууухххх!!! Але не сьогодні. Я з грошима. Є ділова пропозиція до вас, мої любі, - Віто почав говорити тихіше.

- А ти не занадто багато тримаєш грошей в руках, Віто? - здивувалась Матільда. - Бо за такі гроші я таке зроблю, що й у пеклі буде соромно! Та за такі гроші я тобі самого Муссоліні зваблю! - очі Матільди жадібно запалали.

- Ахахахаххаах!!! Муссоліні не потрібно, але мислиш ти у вірному напрямку! - відповів Віто. - Потрібно відволікти декількох хлопців на годинку, і після того я подвою суму.

- Про кого йде мова? - запитала Лучіана.

- Підійдіть ближче. Але не надто близько, бо я засумував за вами, мої солоденькі. Ахаха! - сказав Віто. - Потрібно, щоб ви відвели подалі декілька німецьких солдатів. А ми поки з друзями зробимо свої справи. Все ясно?

- Віто. Ясніше не буває! - відповіла Матільда.

- А це вам за мовчання, - Віто дав дівчатам грошей. - Ми домовились?

- Звісно. Коли? - запитала Матільда.

- Сьогодні вночі.