Помста
Глава 5 - Трагедія
Алессандро без жодного слова взяв в руку пістолет.
- Маскальцоне…
- Так, - витираючи сльози, сказав Сімоне. - Слухай, ти також мій син. Я…
- Трагедія.
- Що?
- Трагедія, Сімоне, - Алессандро не мав жодної емоції. Жодної. Він наче провалився в пустоту.
- Алессандро…
- Що?
- Мені лячно від твоєї реакції… Ти надто врівноважений… Алессандро... - Ледь не ковтав язика Сімоне.
- Мама завжди його попереджала, ти ж знаєш?
- Так, caro. Так… Я… Що я можу для вас зробити? Ти тільки скажи!
- Сімоне, - спокійно посміхнувся Алессандро. - Ти мій хрещений батько. Ти був найкращим другом мого батька. Ти й так вже зробив більше, ніж міг. Ти завжди був поруч.
- Алессандро… Якби я був поруч… Це кляте мило!!! Вибач мене!!! Це моя вина!!! Я йолоп!!! Stupido!!!
- Гееееееей! Ходи сюди, - Алессандро обійняв Сімоне, котрий знову почав плакати, немов немовля. - Та ти що?! Я й ніколи б не подумав! Вгамуйся! Ти ж офіцер!
- То в минулому, як казав твій батько, - посміхнувся крізь сльози Сімоне.
- Ти певно когось покликав?
- Так, нашого знайомого лікаря. Ходімо туди!
- Ні, я не витримаю. Облиш, будь ласка.
- А… Вибач, розумію. Де мама?
- Мабуть їй вже також сказали, вона там.
- Так… У нас в містечку новини швидші за вітер.
- Життя тепер буде зовсім іншим… Якось мені зле, Сімоне. Наче душу пошматували на клапті.
Сімоне опустив очі. Він ще декілька днів плакав без зупину.
Відредаговано: 12.05.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
