Глава 4 - Майбутнє Італії в ваших руках!

1939 рік. Італія. Місто Ачерра

Фашизм вже давно існує в Італії… Світ на порозі величезних змін. Катастрофічних кривавих змін…

- Сантіно, піду на склад, у нас не залишилось мила.

- Добре, Сімоне. Тільки хутко.

Декілька кварталів далі в будинку Казіні два чоловіки вели розмову. Один з них Клаудіо Казіні, інший був офіцером італійської армії, його звали лише за прізвищем, Маскальцоне.

- Ви спритний юнак, Клаудіо. Дуче та усьому італійському народу потрібні такі люди. Тим паче, що ми так багато років маємо повагу до Вашого батька. Чудовий офіцер. На нього можна розраховувати. Так от… А чи можу я розраховувавати на Вас? Навіть не так. Чи може наш Дуче особисто на Вас розраховувати?

Клаудіо вскочив зі стільця, наче його щойно вдарило струмом.

- Так, шановний Маскальцоне! Так, так і ще раз так! Майбутнє Італії в ваших руках! Славетне майбутнє!!! Для мене честь служити Муссоліні, Вам, Італії! - майже кричав Клаудіо.

Офіцер посміхнувся.

- Чудово, Клаудіо. Чудово. Жодних сумнівів. Ти нам потрібен.

- Яка честь, яка честь, - з хвилюванням шепотів Клаудіо.

- Ну ну… Досить. Більше рішучості, мій юний amico. Підеш тими ж кар'єрними сходинками, як твій батько. Провізія.

- Але…

- Без “але”. Місто Бергамо. Там такі завзяті молодики необхідні.

- Та Ви жартуєте певно!

- Ні. Ні в якому разі, amico. Щось не так?

- Та це ж мрія усіх мрій!!!

- Добре, що тобі сподобалось. Дуже добре. Адже роботи багато.

- Я готовий хоч зараз. Все для Вас, все для Італії!

- І?

- І для Дуче!

- Ти мені все більше подобаєшся, юний Казіні.

- Дякую.

- Скажи мені, як товариш товаришу. Кого б ти ще відрекомендував?

- Шановний Маскальцоне, Вам набагато краще за мене відомо, що дев'ять з десяти підуть за Вами.

- Дев'ять з десяти? Клаудіо, ти щось приховуєш?

- Ні. Звісно ні. Як би я міг!

- То чому ж не десять з десяти?

- Ви про це… Чи шановний Маскальцоне дозволить мені бути максимально відвертим?

- Так.

- Що ж… Є дурні, котрі паплюжать італійську святу землю. Мало того, що від них ніякої підтримки фашистам, так більше того! Ця паскудь дозволяє собі критику в бік партії та самого Муссоліні!

- Oh Madonna! Та невже?!

- Так. Мені самому огидно.

- Хмммм… То хто це?

- Сантіно. Сантіно Деррекі.

- Сантіно… Сантіно… Стривай! Сантіно?! Герой війни з пораненнями? Офіцер?!

- Він завжди відмічає, що то в минулому.

- Oh Madonna! То чому він ще не з нами?! Я чув, як вправно йому за будь-яких обставин вдавалось командувати своїми підлеглими, маючи неабияку повагу від них! Вони за ним пішли б у вогонь та у воду.

- От і я про те. Мій батько якось йому пропонував…

- І що?! Ну! Що він відповів?!

- Що це вже не його Італія. В Ачерро подейкують, що він ненавидить нашого Дуче та абсолютно все, що з ним пов'язано.

- Stupido.

- Саме так. Саме так ми з батьком і думаємо.

- Який же він bastardo! Клаудіо, мій юний amico, де б я його зміг знайти? Є розмова…

- Він торгує зі своїм товаришем декілька кварталів звідси.

- Це з ким ще?

- Сімоне Білукко.

- Хм… Ще один герой війни. Фатальні помилки… Сантіно, Сімоне та твій батько. Чи не разом вони служили?

- Все вірно.

- Лишень твоєму батьку вистачило мудрості обрати вірний шлях.

- І ми тим неабияк пишаємось!

- Ну що ж! Який гарний вечір. Яке гарне містечко. Трішки пройдуся, кину око на місцеві краєвиди. Південь Італії. Обожнюю! Bravo! Bravo!

- Дозвольте Вас супроводжувати.

- Побережи сили, Клаудіо. Через два дні Берегамо чекає на тебе.

- Добре.

Маскальцоне потиснув руку Клаудіо, міцно, немов кліщами, стискаючи його плече.

Через п'ятнадцять хвилин він вже був біля крамниці Сантіно та Сімоне. Останній ще не повернувся зі складу.

Сантіно чудово знав Маскальцоне. Підлабузник та боягуз, котрий буде співати оди слави, аби тільки упіймати крихти від влади. А коли він її отримав, то це вже був деспот, тиран, вбивця, жадавший лише підкорювати усіх будь-якою ціною.

- Ciao, - крикнув Маскальцоне.

- Чим я можу Вам допомогти? - спокійно мовив Сантіно.

- Мені вже навряд чи, а от країні такі славні офіцери потрібні.