Куди ж подівся щоденник ?

20 глава 
*Евеліна
Я прокинулась і помітила ,що заснула в піджаку Річарда .Я легко посміхнулась і піднялась з ліжка .Як ж добре мені спалось .Я солодко потягнулась і пішла в вбиральню.Нога вже не боліла .Шкода ,що я не зможу взяти участь в скачках ,але присутня я на них точно буду . Обов'язково прийду підтримати Річа.
Я виглянула в вікно .На дворі було сонячно й тепло ,тому я одягнула красиве біле плаття до колін з пишними рукавами ,взулась в кросівки .Волосся я вирішила зібрати в два пучки .Колись мама робила мені так в дитинстві і це виглядає дуже мило .Ще я зробила легкий нюдовий макіяж і нанесла на зап'ястя і шию трохи улюблених парфумів .Тоді я спустилась на перший поверх ,де вже снідала моя сім'я .
—Доброго ранку !—Я радісно усміхнулась всім і сіла за своє місце .—О ,млинці .Люблю їх .—Я взяла собі один і полила його малиновим варенням .Яка смакота .
—Як твоя нога ,доню ?—Поцікавилась мама. 
—Вже не болить. 
—Джеремі ,відвезеш сестру в садочок.—Промовив батько ,відволікшись від читання улюбленої газети .
—Гаразд .—Відповів Джей. 
—Уля !Я поіду до садочку з Джелемі і Елею .—Радісно промовила Еріка .Я усміхнулась їй і продовжила снідати .
—Я тільки рюкзак заберу і їдемо .—Брат схвально кивнув на мої слова .Я швидко побігла до своєї кімнати і забрала свої речі ,але коли вже дійшла до сходів ,то згадала про записник Річарда .Швидко вернулась назад і кинула ще його собі  в сумку .
—Ну все ,я готова .—Джеремі взяв за руку Еріку і ми вийшли з будинку .
—Бувай,принцесо .—Я поцілувала сестричку на прощання і вона побігла в садок .
—Як пройшло весілля ?—Запитав Джей ,не відводячи погляд від дороги. 
—Добре.Шерон дізналась ,що вона вагітна. 
—Радий за неї .Ти підеш на скачки ?
—Так .—Ми зупинились біля універу. 
—Хорошого тобі дня .—Я помахала брату на прощання і пішла в бік потрібної мені аудиторії .Ні Ітана ,ні моїх подруг ще не було. Оце я сьогодні рано прийшла ,а то весь час тільки можу запізнюватися.В аудиторію зайшов Річард. Я згадала про той записник і пішла до Вілера ,щоб віддати йому його .
—Привіт. Можна тебе на хвилинку ?
—Так ,звісно .—Ми вийшли в коридор під прискіпливим поглядом Сабріни .
—Коли ми востаннє працювали над проектом ,то ти забув свій записник в мене .—Я відкрила свою сумку і витягнула його річ .—Ой .—Спіднизу виявився мій щоденник .Я так спішила ,що й його з собою випадково взяла. Він впав на землю .
—Прошу .—Річард підняв його і вручив мені .—Дякую ,що віддала щоденник. Ми зможемо попрацювати над проектом сьогодні після скачок?
—Так ,звісно .
—Гаразд.—Річард зайшов в аудиторію ,а я за ним .Я глянула на годинник. До початку пари було ще 15 хвилин .Мені стало нудно ,тому я відкрила щоденник і вирішила зробити ще один запис .

"15 вересня 2021 року 
Дорогий щоденнику ,це знову твоя Евеліна. Життя знову ставить мене перед вибором .Я довіряю своєму серцю ,яке зараз кричить про кохання до Річа .Знаю ,що вчинила погано з Ітаном ,але нічого з собою зробити не можу ,бо повернути час мені не під силу .Якби я не хотіла ,але я не можу покохати його .В моєму серці завжди буде лише Річ .Та чи кохає він мене ?Я дуже боюсь почути відповідь на це запитання..."

В аудиторію заходять мої подруги і я ховаю щоденник .А де ж Ітан ?
—Привіт .—Вітається Мія .Ми обіймаємось і дівчата сідають на свої місця .
—А ви не знаєте чому немає Ітана ?
—Він поїхав до своєї тітки на два дні .Вона в нього дуже хвора і він відпросився з універу .—Відповідає на моє запитання Єва .
—Ясно .
—А він що тобі не казав ?
—Та ні .—Тоді я заходжу в нашу з Ітаном переписку і бачу від нього повідомлення.Останнім часом я така розз'ява .Навіть не додумулась подивитись чи від мені написав .—Писав .Останнім часом я така неуважна .—Я засмучуюсь ,бо мені хотілось чим по швидше поговорити з Ітаном .Я б хотіла залишитись з ним друзями ,поки все не знайшло ще так далеко.Не хочу обманювати його чи давати якісь примарні надії .Ну що ж ,зроблю це ,коли він приїде .Розпочинається пара і я зосереджуюсь на навчанні.Після пари до нас приходить декан і каже ,що наступної пари не буде ,бо викладач захворів .Ми з дівчатами вирішуємо піти й посидіти в кав'ярні .
Я замовляю собі каву з карамеллю і круасан з полуничним джемом. Єва бере собі зелений чай і сирне тістечко ,а Мія —айс лате і тірамісу .
—Як ваші справи?—Запитує Єва .
—Супер. Лише мій любий братець вічно псує мені настрій. —Насупившись ,промовляє Мія.
—Я нещодавно дізналась ,що Алекс цікавиться зірками. Я була здивована. —Кажу .
—Так ,захоплюється .Тільки мені до свого телескопа навіть підійти не дає .Каже ,що я його зломаю,а я лише на зірки хотіла подивитись. 
—В вас стосунки не дуже ?
—"Не дуже " —це ще м'яко кажучи .В нас дуже погані стосунки. Алекс зовсім не довіряє мені .Сприймає лише як сестру ,якій потрібні лише гроші його батька ,але це зовсім не так. Якби не мама ,то не жила б в цьому домі.—По щоці Мії покотилась сльоза .Мені стало її шкода і я обійняла подругу. 
—Ну чого ти .Не плач .В вас все налагодиться .Алекс ще шкодуватиме про своє ставлення. 
—Невже я заслужила на таке ?
—Звісно ,що ні. Все налагодиться .
—Елю,а в тебе що ?Теж виглядаєш якоюсь стурбованою .—Єва прискіпливо дивиться на мене .
—Я вирішила розійтись з Ітаном. Надіюсь ,що ми залишимось друзями .На жаль ,я так і не змогла його покохати. Не можу забути Річарда .
—Елю ,мені Єва розказала про те ,що це Сабріна стала причиною твоєї травми. Ти хочеш повернути довіру Річарда ?—Я схвально киваю .—Тоді всі мають дізнатись правду про події ,які відбулись два роки тому. Це єдиний вихід .
—Знаю .
—Дівчата ,давайте поговоримо з Асею .Вона точно знає правду .Я пам'ятаю ,що вони тоді з Сабріною цілий день були разом .Можливо в неї є якісь докази?—Пропонує Єва.
—Я "за" .—Тим паче ,що більше ідей в нас немає .Ася— це остання зачіпка .
—Давайте поговоримо з нею після пар .
—Гаразд ,але не довго ,бо мені ще потрібно на скачки. Я обіцяла ,що прийду .
—Тоді домовились.—Ми ще трохи сидимо в кав'ярні .Потім ще прогуляємось парком і відправляємось на останню пару .Лекція проходить дуже швидко. Я збираю свої речі і дивлюсь на дівчат .
—Ася виходить .Вперед. —Єва бере мене з Мією під руки і тягне в бік виходу .Ми зараз схожі на якихось шпигунів з американських бойовиків. Наша жертва ,тобто просто подруга Сабріни, виходить з навчального закладу .
—Швидше .—Ми підбігаємо  до Асі .Та знімає свої навушники і дивно дивиться на нас .
—Чого вам ?—Склавши руки на грудях, запитує .
—Ми знаємо,що це Сабріна тоді отруїла Білку і впевнені ,що ти теж була там .
—У вас немає доказів .—З хитрою усмішкою промовляє та .
—Але вони є в тебе !—Єва стає злою .Вони колись дружили. 
—Я ніколи не зраджу Сабріну !Тому відстаньте від мене .—Вона відходить від нас .
—Асю ,ти ж не була такою !—Кричить їй в слід Єва. —Зроби хоч якесь добро ,а то біля Сабріни ти геть забудеш що таке людяність .—Ася на мить зупиняється ,але потім продовжує йти далі .
—Від неї не буде жодної користі. —Сумно промовляє Мія .
—Колись вона не була такою .Ця змія так її змінила .—Я обіймаю Єву .
—Дівчатка ,давайте пограємо в Шерлока Холмса трішки пізніше ,бо я вже запізнююсь на скачки. —Я дивлюсь на годинник і бачу ,що до початку залишилось 10 хвилин .
—Гаразд.Бувай .—Я махаю дівчатам на прощання і швидко застрибую в таксі .
—Ось ,прошу .Решти не потрібно .—Я хутко вибігаю і прямую до кінного клубу. До початку 5 хвилин .
—Привіт .Ми думали ,що тебе вже не буде .—Промовляє Шерон .
—Хіба я могла таке пропустити ?Звісно ,що ні. 
—Гаразд.Залишу вас вдвох .—Наставниця відходить і ми з Річардом залишаємось одні. Ну як одні ,ще Вулкан стоїть поруч. 
—Бажаю удачі .Я вірю ,що ти переможеш .
—Дякую .Я буду старатися .А давай як в дитинстві.—Річ простягає мені руку .Я даю йому п'ять .Тоді ми обертаємось навколо своєї осі .Пізніше ми даємо п'ять один одному ,правда вже лівою ногою .Ще  один оберт ,а потім правою .Далі підстрибуємо і ловимось за руки один одного .
—Вперед і лише до перемоги !—В один голос промовляємо ми .Це була наша традиція перед кожними скачками .Класно ,що Річард пам'ятає її .
—Ти переможеш ,я впевнена .Триматиму за тебе кулачки .—Я махаю Річардові і йду на трибуни ,бо за хвилину вже почнуться скачки .В першому ряді я бачу Сабріну .А вона тут що забула ?Вони ж розійшлись...Гаразд ,не буду зараз думати про неї. Свистить свисток і Річ одразу виривається вперед .Вони з Вулканом дуже швидко і майстерно долають всі перешкоди .Усіх його конкурентів я знаю і можу сказати ,що найсильніша тут Ненсі . Рудоволоса наїздниця ,яка дуже любить коней і перемоги .Зараз вони з Річардом майже на рівних .То вона виривається вперед,то він ,але перед самим фінішом він обганяє її і перемагає .Я радісно підстрибую на трибунах .
—Ура !—Скачки закінчуються і Річа оголошують переможцем .Я вже хотіла піти і привітати його ,як побачила ,що він говорить з Сабріною. Мені не хотілось до них підходити .Тому я пішла до Шерон ,яка стояла неподалік .
—Ревнуєш ?—Неочікувано запитала тренерка .
—А повинна ?—Відповідаю на запитання запитанням .Вона усміхається .
—Якщо кохаєш ,то так. 
—Це настільки помітно ?
—Ти любиш Річарда і це навіть сліпий помітить. 
—Але чи любить він мене ?
—На це питання ти вже в нього повинна дізнатись відповідь .Давай краще поп'ємо чаю в будиночку .Впевнена ,що Річ зараз підійде .—Я лише схвально киваю .