7 —пощастило чи все-таки ні ?

10 глава 
*Евеліна 
—Це правда ?Ви з Ітаном зустрічаєтесь ?—Одразу накидається на мене Єва ,коли я сідаю за нашу парту .
—Тихіше .—Намагаюсь її заспокоїти .—Так ,ми зустрічаємось.—Єва одразу мені обіймає і радісно каже :
—Я така рада за вас.Ви будете чудовою парою ,я впевнена ,але я все ще ображена ,що дізналась це з соціальних мереж ,а не від тебе .
—Пробач .Я хотіла розказати тобі ,але вже при зустрічі .В нас лише вчора було перше побачення .—З рум'янцем на щоках кажу .
—Ну !—В Єви аж очі заблистіли. —І як все пройшло ?
—Дуже добре .Ітан зробив мені сюрприз і влаштував пікнік на пляжі .
—Клас .Він дуже хороший хлопець .Можна сказати ідеальний для тебе .
—Ну вже не перебільшуй .—Втручається в нашу розмову Ітан з задньої парти. Мені одразу стає соромно .Цікаво ,він все чув ?
—Ще один конспіратор бісів .Ти чого мені не сказав ?—Одразу йде в наступ Єва і жартома вдаряє Ітана в плече. —Елю ,я надіюсь ,що ти хоч на парах сидіти будеш зі мною ,правда ?Я розумію ,що ви закохані і все таке ,але я тут сама з розуму з'їду .—Ми з Ітаном починаємо сміятись .
—Розслабся .Не збирався я в тебе подругу віднімати. 
—А я б і так не віддала .—Дзвенить дзвінок і на цьому наша розмова завершується .В аудиторію заходить Річард і Сабріна. Вона тримає в руках великий букет червоних троянд і мило усміхається своєму бойфренду .Коли ця солодка парочка проходить поруч в мене аж мороз по шкірі проходить .Добре ,що викладач заходить одразу за ними і ті не встигають ще поприскати в наш бік своїм ядом .Я стараюсь зосередитись на навчанні і в мене це досить непогано виходить , рівно до того моменту ,поки в двері не починає хтось стукати. 
—Місіс Девіс ,я заберу в вас декілька хвилин. —Заходить містер Вілсон. Якесь повне дежавю .Пам'ятаю як сама там стояла за дверима і чекала поки мене відрекомендують моїм одногрупникам.
Одразу за директором заходить якась низенька дівчина з русим волоссям ,яке плавно переходить в білий колір. Також в неї є ще декілька кольорових прядок ,думаю що вони накладні. Вдягнута вона в сині джинси і лілову футболку. В неї голубі очі і досить милі пухкі щоки. 
—Знайомтесь це Мія Грей .
—Даймонд !—Одночасно промовляє ця Мія і Алекс .Щось я нічого не розумію .Вона його сестра чи ні ?
—Вибачте ,я думав ,що ви змінили прізвище...
—Ні ,я залишила мамине .—З усмішкою каже ця Мія. Я переводжу погляд на Алекса. Він виглядає дуже злим і про щось шепочеться з Річем. 
—Можна я сама представляють ?—Запитує в директора .
—Так ,прошу. —З усмішкою каже той .
—Мене звати Мія Даймонд .Мені 18 років і я з України .Все життя прожила там ,тому одразу вибачайте за мій акцент. —Дівчина й справді говорила трохи з акцентом .—З дитинства мріяла стати дизайнером .Пізніше ,через сімейні обставини ...—Мія робить паузу і переводить погляд на Алекса .—Я переїхала до Нью-Йорка .
—А сімейні обставини це захапати гроші мого батька ?—Нахабно промовляє Алекс .
—Алексе ,що ти собі позволяєш ?—Встріває директор. 
—Вибачте. —Закотивши очі каже той. 
—І ,на жаль ,тепер я ще й зведена сестра Алекса. Не знаю за що Бог покарав мене цим неандертальцем ...—Всі в аудиторії починають сміятись. —Але що вже поробиш .Рада зі всіма познайомитись .
—Мія ,Мія .—Директор лише хитає головою .Її сміливість навіть мене вразила .—Гаразд ,я вже піду .Бажаю успіхів в навчанні .
—То в Алекса тепер є зведена сестра ?—Вигнувши брову від здивування ,запитує в мене Єва .
—Ну ,як бачиш. —Розвівши руками в сторони промовляю .
—А вона смілива ,якщо змогла поставити на місце самого Грея .Тепер вона звісно його сестричка ,але щось мені підказує ,що вона хороша. —Я лише схвально киваю. 
—Сорі ,тут можна присісти?—Мія йде до наших парт і запитує в Ітана ,який зараз запитально дивиться на мене .
—В нього дівчина є .—Втручується Єва .
—Повірте ,я на його серце не претендую,лише на місце .—З усмішкою каже Мія .—Просто не хочу сидіти навіть близько біля мого братця і його кодла .Боюсь ,що стушнить від його жартів і надмірного пафосу ,а ваша трійця серед цих мажорів здалась мені найадекватнішою .
—Елю ,мені здається в мене з'явився кумир .—Радісно промовляє Єва .
—Сідай .Елю ,ти ж не проти ?—Перепитує в мене Ітан .
—Звісно ,що не проти .—Спокійно кажу ,бо я тут не бачу нічого такого.Я не дуже ревнива .
—А Еля і є твоя дівчина ?—Запитує Мія .
—Так.
—А я їхня найкраща подруга —Єва.
—Ну моє ім'я ви вже знаєте .Рада з вами познайомитись .—Промовляє Мія і тоді кожному з нас по черзі жме руку. —Надіюсь ,що ви не влаштуєте мені бойкот через Алекса ,як це зробили його друзі ?Цей неандерталець взяв і налаштував всіх проти мене .Хоча я рада ,що мені не прийдеться спілкуватись з цими високомірними постатями .
—Міє ,знайомства потім .Раджу зосередитись на навчанні. —Промовляє викладачка і ми замовкаємо ...
—А давайте сходимо разом в кав'ярню .—Пропонує Єва ,як тільки дзвенить дзвінок. 
—Я "за" каже Мія .—Ми з Ітаном теж схвально киваємо. —Наша четвірка забирає свої речі і ми виходимо з аудиторії .Я замовляю собі каву з карамеллю, круасан і сідаю поруч з Ітаном .
—То ти все життя прожила в Україні ?—Запитує Єва .
—Так.З самого народження. —Відповідає Мія .
—А чому тоді в тебе прізвище американське ?—Встріває Ітан. 
—Просто мій батько помер ще до мого народження в автокатастрофі і мама вирішила дати мені своє прізвище .Сказала ,що воно їй більше подобалось. —Відвівши погляд в бік каже Мія .
—Пробач ,я не знав .—З сумом промовляє Ітан .
—Та нічого .Все ж нормально .—З усмішкою промовляє дівчина і відпиває трохи своєї кави з молоком .—А нещодавно моя мама була в Америці на стажуванні. Звідти вона повернулась і сказала ,що одружується .Звісно ,що я була в шоці ,але нічого ж зробити не могла. Ми разом переїхали сюди в суботу. Ну а потім мене настигла каторга по імені Алекс .Мій зведений братик просто нестерпний .—Завернувши очі промовила Мія ,чим заставила нас усіх усміхнутись. 
—Ви з ним не ладнаєте ?
—Ні ,зовсім .Ви навіть не уявляєте ,як це —знаходитись з ним в одному домі .Він доводить мене до божевілля. 
—Алекс може .—З усмішкою промовляє Іт.
—Але їхня банда доводить не тільки тебе ,тому можна сказати ,що ворог нашого ворога наш друг .Якщо ти звісно готова з нами дружити .—Продовжує Єва .
—З радістю .—Промовляє Мія .Після нашого невеличкого перекусу ми знову повертаємось в універ .Наступна пара в нас з четвертим курсом ,а отже ,на ній буде присутній ще й Джеремі .Цього Мартіна я не бачила і дуже добре ,що його сьогодні немає .
—Дорогі студенти ,сьогодні ви почнете роботу над проектом .Дуже важливим проектом ...—Робить паузу викладач .—Ви повинні будете створити 10 повноцінних луків і представити їх на імпровізованому модному показі ,який відбудеться 21 вересня .—Супер .Ще й на моє день народження .
—Але ж ,грубо кажучи ,в нас лише 2 тижні .Це замало щоб пошити стільки одягу .—Обурюється Єва і зараз я з нею повністю згідна .
—Саме тому ви будете працювати в парах ,які ми складемо за допомогою жеребкування. Тема вашої колекції одягу буде довільна. —Ну хоч щось добре. Надіюсь ,що мені пощастить і попадеться хтось нормальний .—В мене тут є список .На ньому виписані ваші імена і прізвища в рандомному порядку. Ви просто називаєте цифру і я кажу вам хто ваш партнер .Почнемо з вас ,Єво. 
Подруга замислено дивиться в вікно ,а тоді каже :
—4 .
—Джеремі Лорен .—Промовляє містер Паркер .Я хитро усміхаюсь .Мені вже буде цікаво подивитись на співпрацю цих "друзів" .—Евеліно ,ви наступна .
—7 .—Дуже люблю це число .
—Річард Вілер .—Мої очі зараз просто вилітають з орбіт. Ну як ?Серед такої кількості студентів мені попався саме Річ .
—А можна помінятись ?—З надією запитую .
—Ні .—Строго відповідає викладач .—Ітане ,ти наступний. 
—21.—Промовляє з усмішкою той ,але вона скоро сходить з його лиця ,коли він чує з ким йому прийдеться працювати в парі :
—Сабріна Адамс.
—О ,Господи ,за що мені це покарання ?—Каже Ітан ,спираючись на парту .Я лише легко торкаюсь його руки своєю .Навіть не знаю ,кому з нас пощастило менше. 
—Міє ,ваше число .
—10—моє щасливе число .Нехай буде воно .
—Алекс Грей .
—Та ну. Вчителю ,боюсь ,що я остаточно збожеволію в компанії свого братика-неандертальця .Будь ласка ,збережіть мої нерви. —Розчаровано каже Мія.
—Перестаньте. Вам усім потрібно навчитись співпрацювати.Ви думаєте ,що на роботі вас завжди будуть оточувати люди ,з якими в вас будуть чудові стосунки ?Сумніваюсь ...Тому вам потрібно навчитись співпраці і це для вас хороший шанс .
—Ненавиджу тепер ту 10. —Бурчить собі під ніс Мія і я її прекрасною розумію .Ці два тижні будуть дуже важкі .
—А тепер слідуйте всі за мною .—Каже містер Паркер ,розформувавши всіх на пари .—Адміністрація університету виділила вам спеціальне приміщення ,де ви зможете шити одяг. —Я швидко збираю свої речі і ми йдемо. 
—Евеліно ,стій .—Річард зупиняє мене при самому вході в кабінет. 
—Єво ,займи нам місця. —Кажу подрузі і відходжу в бік ,слідом за Річардом. 
—Я маю тобі дещо передати .—Я здивовано вигинаю брову. —Це від Люка .—Він простягає мені якийсь малюнок і я з усмішкою розглядаю його .На ньому намальовані ми з братом Річарда біля садочку .
—Дуже гарний малюнок. Передай Люку величезне дякую .Він дуже хороший хлопчик. —Радісно промовляю .
—Гаразд ,передам. І пробач мене ...він розповів мені ,що ти не хотіла йому нашкодити. Я тоді грубо повівся з тобою. —Слова Річарда мені дуже дивують .Невже це він просить в мене пробачення ?
—Добре ,проїхали ....Здається ,твій братик надихнув мене на одну ідею .
—І яку ж ?—З цікавістю запитує Річ .
—Давай наша колекція одягу буде на тему "Спогад дитинства " .
—Цікаво...мені подобається .—З усмішкою промовляє хлопець .
—Можливо ,одразу домовимось коли і якого будемо робити проект ,бо я вважаю ,що 4 пар нам фізично буде для цього не достатньо .—Як би там не було ,але Річард правий і нам прийдеться ще бачитись поза межами університету і кінного клубу .
—Ну я можу в неділю після тренувань .
—Гаразд .Мені теж підходить ,але цього всеодно замало .
—В інші дні я працюю в квітковому .
—До якої години ?
—До 10 .
—Я страждаю безсонням ,тому мені б підійшло займатись і пізно ввечері .Якщо тобі так зручно ,то ми могли б робити проект десь до 12 ?
—Ну по суті в нас і немає іншого вибору. —Констатую факт .
—То в які дні ?Може понеділок і середа ?
—Гаразд .Тоді зустрінемось сьогодні ввечері в тебе .
—Ок .—Ми разом заходимо в кабінет. Тут багато швейних машинок ,тканин ,ниток і всякого в тому роді .Невеличкий шматочок раю для дизайнера. 
Ми з Річардом йдемо до місця ,що зайняла нам Єва.Сама ж подруга щось бурно обговорює з моїм братом. 
Слідом за нами заходить секретар директора і каже містеру Паркеру підійти до директора. Він виходить і просить нас побути тихо .
—Ну що ж ,почнемо з ескізів .Я буду малювати для дівчат ,а ти для хлопців .Гаразд ?—Річард схвально киває.Я приступаю до роботи ,але довго вона не триває ,тому що починається щось дивне за партою перед нами. 
—Ще раз ти так мене назвеш і я за себе не ручаюсь .—Грізно промовляє Мія .Алекс ж нахабно усміхається .
—Ммм і що ти можеш ,Джуліанно ?—В сенсі ?Я нічого не розумію.Та Мію здається така кличка дуже взбісила і вона кинула моток з синіми нитками в Алекса .Добре вона його так по голові стукнула. 
—Даймонд ,я перетворю твоє життя на ад .—Продовжує Алекс .Грей кидає в Мію олівцем ,але трохи промахується і попадає в Єву .
—Ще один ідіот знайшовся .Що ви випробовуєте моє терпіння ?—Вибухає Єва і кидає в Алекса якоюсь лінійкою ,але і вона промахується і попадає в голову Сабріні. А далі починається щось ,що важко описати культурними словами. Всі починають кидатись один в одного всім ,що попаде під руку .
—Що тут відбувається ???—Коли містер Паркер заходить в кабінет всі зупиняються.Тут повний хаос і безлад .— Я ж залишив вас всього лише на декілька хвилин. Хто це почав ?—Всі мовчать .—Тоді негайно всі до директора !—Сердито промовляє той .Попрацювали називається .Я важко видихаю і йду слідом за всіма...
Вгадайте чим ж нам покарали ...Прибирання університету і кабінету в якому ми насмітили ,а робити ми це будемо після останньої пари ,на яку ми й зараз ідемо. По дорозі я дзвоню мамі і кажу ,що трохи запізнюсь сьогодні в квітковий магазин .Та каже ,що й сама впорається .
—Пробачте.—Винувато каже Мія ,коли ми сідаємо на свої місця .—Потрібно було признатись ,що це винні ми з Алексом і тоді б ви не отримали покарання .
—Мія ,ти чого ?Ми своїх не здаємо .—З усмішкою промовляє Єва. —Та й винен у всьому Алекс .Чому він тебе Джуліанною називав ?В тебе що таке друге ім'я ?—О ,це питання теж мене хвилювало .
—Ні .—З усмішкою каже Мія. —Знаєте мультики "Пінгвіни Мадагаскару" ?—Ми всі схвально киваємо .—Ну там був такий лимур смішний —король Джуліан. Я в дитинстві дуже любила цей мультфільм і навіть зараз його можу дивитись. От вчора ввечері я сиділа в вітальні ,дивилась цей мультик і ще була одягнена в піжаму ,на якій зображено короля Джуліана .Мені її подруга з України подарувала .І тоді в кімнату зайшов Алекс і почав знову мене доставати і називати королем Джуліаном або Джуліанною .Ненормальний. 
—Алекс і справді трохи божевільний .Але ти не зважай .—Каже Єва.
—Я ще йому покажу Джуліанну.Він пошкодує ,що зі мною зв'язався .—З єхидною усмішкою промовляє Мія .Ми повертаємось в універ .Остання пара проходить досить спокійно,а після неї ми відправляємось підбувати наше покарання .Мені і Річарду сказали прибрати в тому приміщенні ,де ми влаштували безлад.Я не дуже хотіла залишатись в його компанії ,але вибору в мене не було .Та й сьогодні Річ був відносно спокійним і ставився до мене нормально .Ми разом зайшли в кімнату і я почала збирати аркуші паперу і різні канцелярські предмети. Річард мовчки виконував свою роботу .Лише інколи я помічала як він з усмішкою поглядає на мене .
—Ну все ,ось ми й закінчили. —Каже хлопець і кладе останню палітру для фарби на стіл .
—До вечора .—Забираю свій рюкзак і виходжу в коридор ,але далеко зайти не встигаю . Виявляється ,що наші дорогі одногрупники помили тут підлогу ,яка ще не висохла і я на ній послузнулась .Я вже закрила очі і простягла на перед себе руки ,бо була готова зустрітись з холодним бетоном ,як тут я відчула чиїсь теплі руки на своїй талії .
—Обережно .—Я зустрілась з небесно-голубими очима Річарда .Мить ,ще одна .Все неначе завмерло .Ми продовжували дивитись один на одного і Річ все ще тримав мене за талію .
—Евеліно !—Я почула голос Ітана десь  за поворотом і неначе опам'яталась .Твердо стала на свої ноги і відсторонилась від Річарда .
—Дякую .—З легкою усмішкою промовила я .—Мені вже час .—Я востаннє кинула короткий  погляд на Річа ,вдихнула аромат його їдких парфумів і побігла на звук голосу Ітана...