Глава 61

За сотні миль від гірського замку, у величній, але похмурій столиці королівства, ця ж сама хвиля Сили відгукнулася справжнім кошмаром.

У розкішному королівському палаці, де зараз панував запах магічних зіль, у покоях на шовкових подушках різко підвівся маг Севан. Його обличчя, спотворене люттю та залишками хворобливої блідості, перекосилося від раптового спалаху дикого болю. Маг усе ще заліковував поранення, яке йому кілька днів тому в бою завдав Раєль. Рана затягувалася повільно, постійно нагадуючи про те, що простий воїн ледь не обірвав його життя.

Севан схопився на ноги, важко дихаючи і притискаючи долоню до грудей. Поруч із ним, біля високого вікна, що виходило на палацову площу, стояв принц Адріан — колишній наречений принцеси Ліріель. Одягнений у золочені обладунки свого королівства, принц мав розгублений і злий вигляд. Севан зміг витягнути його за допомогою своєї магії з палацу короля Едрайна. Навколо палацу стояло його власне військо, посилене жорстокими, озброєними до зубів найманцями Севана, але ця армія зараз здавалася марною проти невидимої сили, що струсонула місто.

— Що це було? — різко обернувся Адріан. — Земля здригнулася так, ніби під містом прокинувся вулкан.

Севан не відповів. Його палаючі очі були прикуті до невеликого столика з чорного дерева, де на оксамитовій підставці лежав потьмянілий уламок темного каменя. Цей осколок був усім, що залишилося у мага від його магічного посоха. Завдяки йому Севан міг миттєво переміщатися у просторі на будь-які відстані, але досі камінь мовчав, залишаючись просто шматком брудного кришталю.

Зараз же уламок поводився інакше. Він почав дивно, судомно блимати яскравим, багряно-синім світлом.

— Шлях відкритий... — прохрипів Севан, і в його голосі страх раптово перемішався з безумним, жадібним захопленням. Його довгі пальці потягнулися до осколка. — Давній Камінь Сили... Серце Ерідору прокинулося від сну!

— Що? — Адріан зробив крок уперед, нахмурившись. — Але ти ж сам казав, що Камінь Сили запечатаний назавжди! Що ніхто не зможе увійти до скарбниці, поки замок не прийме спадкоємця, якого давно немає в живих! Ти запевняв мене, що з моїм військом ми просто заберемо ці землі під мій контроль!

— Дурню! — люто виплюнув маг, обертаючи до принца своє спотворене обличчя. — Я думав, що з твоєю допомогою, використовуючи твій статус і військову силу, ми зможемо знайти спосіб зламати печатку. Камінь відгукується лише на королівську кров! Але я помилявся... Давній медальйон короля Артура, який я вважав назавжди втраченим, — живий. І він знайшов свого господаря.

Севан міцно стиснув уламок каменя в кулаці. Багряні іскри пробігли його венами, повертаючи йому магічні сили і змушуючи біль у рані остаточно згаснути.

— Ключ до Каменя Сили у того клятого воїна... у Раєля! — просичав Севан, і його очі налилися кров'ю від усвідомлення правди. — Це він — уцілілий син короля Артура. Це його кров відкрила скарбницю. Він зараз там, у гірському замку.

Адріан зблід: його амбітні плани на корону і багатство Ерідору раптом опинилися під загрозою повного краху.

— То чого ми чекаємо? Накажи моєму війську вирушати до гір! Наші найманці розірвуть їх на шматки!

— Твоє військо занадто повільне, принце, — з презирливою посмішкою відповів маг, піднімаючи уламок каменя над головою. Навколо його постаті почав закручуватися чорний, смердючий вихор темної магії. — Поки твої солдати дійдуть до підніжжя скель, Раєль повністю підпорядкує собі силу Ерідору. А я цього не дозволю. Цей Камінь дасть мені безмежну силу, а з нею — владу над усім цим континентом! Я заберу Камінь Сили, навіть якщо мені доведеться випити всю кров цього недолугого короля до останньої краплі.

Маг міцніше стиснув артефакт. Чорний вихор повністю огорнув його постать, стираючи її з простору палацової зали. Севан використав силу осколка, щоб миттєво переміститися у просторі — прямо туди, де в глибині гір розгоралося чисте синє світло відродженої держави.

Адріан залишився один у порожній, холодній кімнаті, з жахом та люттю дивлячись на місце, де щойно стояв його союзник. Час дипломатії та інтриг закінчився. Попереду була велика війна за Серце Ерідору.