Розділ 2. Дисонанс.

Всесвіт не створював нас для польоту.

Він дав нам слабкі тіла та короткий вік,

Прикував до однієї планети ланцюгом гравітації.

Але він не врахував жагу людини до пригод,

Силу мрій та емоцій, які змушують дивитися вгору.

Ми боялися темряви — і приборкали вогонь та енергію.

Ми не мали пір'я — і збудували крила з металу.

Космос іще не став нашим домом. Поки що. Та ми вже на його порозі.

Через кілька годин патрульний флот людства вирвався з гіперпростору не з плавним ковзанням, як зазвичай, а з хворобливою конвульсивною вібрацією, ніби корпус кожного корабля продирали крізь шар наждачного паперу. Інерційні гасники завивали від перенавантаження, а щойно молочно-біла пелена викривленого простору спала, місток флагмана «Елегія» вибухнув каскадом тривожних сигналів та червоних маркерів.

— Зовнішні сенсори та системи після переходу приходять до тями! Ми вже отримуємо попередню телеметрію від розвідників «Хортів»! — доповів офіцер тактичного зв'язку, його пальці миготіли над віртуальною панеллю. — Сектор 4-Г — чисто. Сектор 5-А... Боже милосердний, там зараз купа уламків! Усі наші гіперпросторові буї знищені! Сектор 3-В — невідомий противник…

Оглядові екрани флагмана блимнули та заповнилися зображеннями з відкритого космосу, які транслювали передові корвети класу «Блискавка». Картина біля планети була апокаліптичною. Орбітальна станція «Небесна брама-13» — символ безпеки та головний торговий вузол «Терри-13» — була пошкоджена. Її велетенське причальне кільце, яке колись приймало вантажні кораблі, було розірване навпіл, як паперове, а його уламки дрейфували в хмарах кисню, що виривався зсередини.

Проте станція ще огризалася. Вона викидала в космос зливи трасерів з автоматичних турелей та била головним калібром. Навколо неї роїлися десятки дрібних, гострих, мов обсидіанові голки чужорідних об'єктів.

— «Хорт-1» та дві «Блискавки» знищені; втрата їх сигнатур підтверджена! Решта авангарду розірвала дистанцію для аналізу загрози та повноцінного сканування простору, — доповів офіцер, голос якого ледь помітно тремтів. — Місцева станція досі тримає щити, але енергії вже не вистачає. Вона в повному оточенні. Спостерігаємо, як цивільні транспорти відходять у гравітаційну тінь планети, намагаючись виграти час для розгону та розрахунку стрибка в гіперпростір. А ці... чужі машини... вони маневрують всупереч інерції та обстрілюють станцію незрозумілими імпульсами з наддалекої дистанції! Це не людські технології, адмірале. Таких сигнатур та конструкцій немає в жодному реєстрі флоту!

Адмірал Галій миттєво оцінив тактичну карту. Зараз хаос в ефірі та паніка на орбіті грали проти них, але прибуття основного флоту змінювало розклад сил. Тепер головне — зрозуміти природу ворога, перш ніж він зрозуміє їхню.

— Всім авіаносним групам — бойова тривога! Негайний запуск винищувачів! — голос адмірала розрізав гул на містку холодним металом. — Пріоритет «Альфа» — прикрити евакуаційні коридори транспортників з планети. Ескадрильї перехоплювачів розділити на різні напрями: групу «Сигма» направляйте — на захист станції та евакуацію з неї, відтягніть вогонь на себе та перевірте можливості противника. Решта підтримує розгортання флоту.

Він зробив паузу, дивлячись на рій чужинців на екрані.

— Крейсерам розгорнути кінетичні щити на максимум. Артилерії — заряджання головного калібру, готовність до залпу за командою. Знайдіть мені їхній флагман або центр керування цим роєм! І організуйте захищений канал зв'язку із захисниками станції. Мені потрібні дані про супротивника: хто це такі й як та чим їх вбивати! Швидко.

Поки велетенські туші кораблів підтримки та крейсерів повільно розверталися у бойовий ордер «Стіна», одному офіцеру зв’язку вдалося пробитися крізь перешкоди навколо планети. На екрані в рубці з'явилося трохи спотворене, але розбірливе відеоповідомлення від командувача оборони «Терри-13».

— Адмірале! — крикнув зв'язківець. — Є пакет даних від планетарної оборони планети! Вони транслювали цей загальний аналіз противника на всіх частотах перед тим, як їхні буї та супутники дальньої дії вийшли з ладу.

Галій нахилився до екрана:

— Читайте вголос.

— «Супротивник використовує сингулярні боєголовки та щось схоже на гравітаційні гармати, що ігнорують нашу стандартну броню. Довгі кораблі «голки» — це безпілотні кораблі, керовані єдиним розумом з провідного корабля, який іноді рухається поряд з ними. Його єдине вразливе місце, про яке нам відомо на даний момент — просторове мерехтіння під час пострілу гармат: у цю мить щити зникають десь на 1,5 секунди. Наразі відомо, що противник прийшов не за ресурсами. Він вивчає нашу расу, полює на людей на планеті та захоплює їх у полон. Йому не потрібні наші кораблі чи ресурси. Жодного фізичного контакту з противником ще не було. З нами воюють машини».

Адмірал стиснув поручні крісла так, що побіліли кісточки пальців.

— Полюють на людей... — прошепотів він, а потім гаркнув: — Передати оновлену тактичну інформацію на всі борти! Всім канонірам і винищувачам — вогонь по «голках» у момент їхнього перезаряджання! Першочергово захищати евакуаційні транспорти з людьми. За будь-яку ціну!

-------

Артем, затиснутий у кріслі пілота, вдивлявся в дані тактичної мережі. Те, що він бачив, не вкладалося в голову. Система «Терра-13» потерпала від нападу ще невідомого людям противника. Вже зараз тисячі уламків орбітальної станції та розбитих кораблів утворювали навколо планети смертоносне кільце, а поміж ними ковзали тіні — ворожі кораблі, схожі на довгі чорні голки, що легко прошивали вакуум.

Тим часом в тактичній мережі флоту панував хаос: важке дихання пілотів змішувалося з лютими вигуками та прокляттями.

— Всі кораблі на орбіті та на станції знищені, — сухо додав Симон.

— Ви бачите це… на планеті?! Вони геть розтрощили «Едем»! Від космопорту залишилися лише руїни! — прохрипів у загальний канал «Гвинт». — А ще…