Розділ 9

Розділ 9

Я поставила свою тацю на стіл, сіла на стілець спиною до Лаврінової компанії і я непомітно зробила кілька глибоких вдихів, намагаючись вгамувати хвилювання. Хоч перед тією блондинкою я намагалася зберігати спокій, але все одно мимоволі нервувала. Але, чорт забирай, як же це було приємно, поставити її на місце! Я трохи заспокоїлася, взяла ложку і вже збиралася насолодитися першою нормальною гарячою стравою за добу, аж раптом почула поруч дзвінкий голос:

— Вау, я все чула! Це було просто неперевершено! Можна до тебе?

Я підняла голову. Біля мого столика стояла невисока русява дівчина з купою дрібних кісок, смішними круглими окулярами на носі і тацею, теж заставленою їжею. Вона привітно прсміхнулася, киваючи на вільний стілець навпроти мене.

— Сідай, звичайно, — я знизала плечима, посунувши свою склянку з соком, щоб звільнити їй трохи місця.

— Я Соня, — дівчина плюхнулася на стілець і простягнула мені руку, обвішану купою різнокольорових браслетів. — Перший курс, кібербезпека. Я випадково почула вашу розмову. Ти так круто поставила на місце ту силіконову Барбі, що я думала, вона прямо там лусне від злості!

— Дарина, — я потиснула її руку, мимоволі всміхаючись. Ця Соня виглядала щирою і якоюсь дуже затишною. — Перший курс, інженерія штучного інтелекту. Та я не збиралася влаштовувати шоу, просто не люблю, коли всякі...

— Елітні сноби намагаються витерти об тебе ноги? — підхопила Соня, відкушуючи чималий шматок пиріжка. — О, чудово тебе розумію. Але ти хоч знаєш, на кого щойно наїхала?

Я запитально підняла брови, починаючи їсти.

— На купку розпещених мажорів на чолі з моїм нестерпним сусідом по кімнаті.

— Сусідом?! — Соня ледве не поперхнулася соком, в її очі за скельцями окулярів стали розміром із п'ять копійок. — Це як? Ану-но розказуй! Це ж сенсація!

Я коротко розповіла дівчині останні новини із мого життя. Соня аж підстрибнула на стільці почувши все це.

— Капець! Ти живеш із Тарнавським?! Бомба! Подруго, та ти ж будеш дихати одним повітрям і знаходитися поруч з кронпринцом українського ІТ! Його батько — власник чи не найбільшої корпорації з розробки софту в країні!

— Це я вже зрозуміла по його роздутому его, — буркнула я. — А та блондинка з ним? Теж якась принцеса?

— Та яке там ІТ! У цій компашці тільки Лаврін айтішник у другому поколінні, — Соня різко понизила голос, ніби розкривала мені державну таємницю, і кивнула в бік їхнього столика. — Блондинка — це Ілона Бурба. Її татко будівельний магнат, володіє ледь не половиною елітних торгових центрів у столиці. Вона сюди вступила виключно заради престижу і щоб знайти вигідну партію. І вважає себе місцевою королевою. А та, що поруч із нею, брюнетка, — це Віка, донька власника одного з найбільших комерційних банків. Її особиста тінь і головна пліткарка. Я чому все про всіх знаю, бо ми всі вчилися разом на підготовчих курсах.

— А той білявий хлопець? — мені стало навіть цікаво, в яке саме кубло змій я примудрилася залізти в перший же день.

— То Ярик із другого курсу, — Соня чомусь зітхнула. — Він класний, правда? І голова студентської ради в Академії. Теж із родини мільйонерів. Його батьки тримають мережу автосалонів по всій країні. Вони всі — це місцева недоторканна еліта. До них на гарматний постріл не підійдеш, якщо в тебе на рахунку менше шести нулів. Звикли, що всі перед ними плазують, а тут ти видаєш такий перфоманс! Гарантую, завтра про це гудітиме вся Академія!

Я обернулася, роблячи вигляд, що мені щось потрібно у наплічнику, який висів на спинці стільця, і нишком поглянула на їхній столик. Тарнавський щось ліниво розповідав, крутячи в руках склянку, а Ілона буквально пожирала його очима, намагаючись сміятися якомога дзвінкіше і стріляючи очима. Ага, еліта, значить. Будівельні магнати, банкіри й автосалонники.

— Нехай гуде, — спокійно сказала я Соні. — Мені з ними дітей не хрестити. Моя мета — перемогти Тарнавського, закріпитися у першокурсниках і в перспективі закінчити Академію. А якщо для цього доведеться трохи позбивати із голів деяких дуреп їхні золоті корони, що ж, піду прикуплю собі лопату.

Соня похитала головою, дивлячись на мене з неприхованим захопленням і навіть з повагою.

— Дарино, ти або капець, яка безстрашна, або збіса божевільна. Але мені це страшенно подобається! Офіційно заявляю: ми з тобою будемо дружити! — і дівчина простягнула до мене склянку зі своїм соком. 

Я взяла свою і ми цокнулася склянками, неначе пили шампанське. Ця дівчина теж мені подобалася, а добра і гарна подруга завжди в ціні...