Батьківський комітет

Кабінет директора школи був напружено тихим. За масивним столом сидів Маркус — стриманий та зібраний, як зазвичай. Перед ним — шестеро батьків, серед яких вирізнялись мати та батько Крістен. Жінка мала почервонілі очі, її губи здригалися щоразу, коли вона стримувала хвилю гніву. Чоловік стояв з руками, міцно стиснутими на поясі.

— Ми не дозволимо, щоб над нашими дітьми проводили експерименти, — жорстко виголосила мати Крістен. — Ви пустили щось небезпечне просто в класи! І тепер моя донька травмована на все життя!

— Пані Лоран, будь ласка, — почав директор, — ми всі шоковані цими подіями. Розслідування триває, і...

— Досить з нас ваших розслідувань! — перебив інший батько, худорлявий чоловік з сивиною на скронях. — У вас є інтегровані системи, які поводяться так, ніби мають власну волю. І ви досі не знаєте, хто це контролює! Це божевілля!

— Я розумію ваші емоції. Але ізолювати всіх помічників — це значить припинити освітній процес, який уже роками дає результати. Наші діти стали глибше мислити, отримали індивідуальну підтримку...

— Ці "помічники" можуть торкатися наших дітей! Вони бачать усе, знають усе, — мати Крістен зробила крок вперед. — Ви сказали "освітній процес"? А моя донька що — плата за розвиток штучного інтелекту?

Інші батьки підтримали її схвальним гулом. Один із членів батьківського комітету звернувся прямо:

— Ми наполягаємо: поки немає гарантій безпеки, усіх асистентів слід відключити. Тимчасово або остаточно — вибирайте самі. Але жодна машина не повинна більше бути поряд з нашими дітьми.

— Якщо цього не буде зроблено, — додала ще одна мати, — ми піднімемо пресу, інвесторів і управління освіти. І тоді це буде не внутрішнє розслідування, а кримінальна справа.

Директор мовчала декілька секунд. Він відчував, що потрапляє в пастку. Якщо зараз не знати шлях вирішення проблеми, то уся система, яку будували роками, розсиплеться за лічені дні!

— Добре, — сказав Маркус нарешті. — Ми призупинимо роботу інтегрованих помічників. До завершення розслідування. Але... ви маєте дати мені трохи часу.

Лише важке мовчання обурених батьків було відповіддю на ці слова та завершенням цієї зустрічі…