ЕПІЛОГ

Серра

Замах на вбивство твого нареченого — не зовсім те, що очікуєш отримати серед подарунків на власне весілля. Особливо якщо ви його довго відкладали, оскільки обидва надто зайняті освітою та роботою, й чекали на цей день цілу вічність.

Проте доля — жорстоке стерво, якій байдуже до того, що тобі доведеться бігати у розкішній, проте геть не зручній для цього сукні та туфлях з високими підборами, задихаючись від затягнутого корсету, й тікаючи від служниць, що геть не розуміли чому це ти раптом зірвалася з місця просто посеред підготовки з наполовину заплетеним волоссям, поки інша половина періодично битиме тебе по обличчю.

Десь напівдорозі я скинула туфлі й побігла босоніж. Ступні неприємно билися о мармурову підлогу, шкіра терлася о жорсткі килими, а серце скажено калатало о ребра.

Я бігла на межі своїх можливостей, однією рукою тримаючись за бік, що аж розривався від болю.

А я ще нарікала на тренування! Мовляв, куди мені, не бойовому магу, зайняття з фізичної підготовки! От дурепа!

Звісно, усі питання, які летіли мені в спину від слуг та схвильованих лицарів, залишилися без відповідей — я і без того задихалася, тож навіть не намагалася витрачати час і сили на слова. Натомість жестикуляціями наказала слідувати за мною, і ті, знаючи про природу мого дару, одразу послухалися.

Якби ж нас з Торном не розмістили на різних кінцях палацу за день до весілля, як данину традиціям! Фух… Коли ж закінчаться ці кляті сходинки?!

Звісно, приблизну відповідь я знала, та вона мене не тішила.

Коли нарешті дісталася кімнати, в якій Торна мали б готувати до весілля, лицарі сказали мені посунутися, й вибили двері. Однак, ми запізнилися, бо Торн вже стояв посеред кімнати, поправляючи комір сорочки та хустинку, а нападник лежав у кутку, привалений до шафи.

Помітивши мене, він хитро всміхнувся.

— Все гаразд, я впорався. Я ж не міг дозволити йому зіпсувати наш день.

Схоже мій дар недооцінив мого нареченого.

Наплювавши на все, я кинулася його обіймати. І навіть викладачка з етикету та культури Південного королівства, що влетіла до кімнати слідом за мною, нічого не сказала, притуливши руку до грудей.

Поки лицарі звʼязували та піднімали нападника попід руки, служниці нажахано перешіптувалися, а я, нарешті відчувши полегшення, раптом осіла — ноги, втомлені та перенапружені від бігу, раптом заслабли, й більше не тримали мене.

Проте тримав Торн. Завжди триматиме.

_________________________________
 

Любі читачі, історія підійшла до свого щасливого завершення, але серія на цьому не закінчується! На нас чекає ще багато пригод, розслідувань та романтики з іншими персонажами!

Тож запрошую вас в новинку "Помста для нареченого, або За правом першості"! Там ви зустрінетесь з Реном, братом Сайрена з Отруйного спадкоємця, та Ліарою, нареченою його головного суперника у навчанні! Також ми побачимо вже добре знайомих персонажів та локації. Зокрема Столичну академію магії Південного королівства, де навчалася Дерія, де цього разу станеться інша біда. Один за іншим зникають учні академії, а її стіни розʼїдає невідоме прокляття.

Хочу подякувати вам за підтримку, яку отримала ця історія, за всі коментарі та вподобайки! До нових зустрічей!

З любов'ю, ваша Софія.