РОЗДІЛ 16

Серра

Це було справжнім божевіллям. Я кохалася зі старшим принцом Південного королівства. І то не раз і не два, аж поки він не мусив залишити мене, щоб закінчити зі справами тут, в таверні.

Він цілував мене, й підозріло поглядував на мене щоразу, як в мою голову закрадалися сумніви. Здавалося, Торн боявся, що я втечу від нього через вікно та подамся до далеких земель, тільки б не мати клопоту із наслідками того, що між нами сталося.

Попри його слова, я досі гадки не мала що зі мною буде.

Він дістав для мене зілля, тож я могла не боятися, що опинюся в такому ж становищі, як і моя мати. Однак серцю було цього замало.

Тепер вже ні.

Однак я досі не могла сприймати його заяви про заміжжя серйозно, хай скільки разів він повторював, що не жартує. І, правда була в тім, що, попри те, як добре мені було поряд із ним, мені було лячно.

А що як він передумає? Може зараз Торн і щирий у своїх почуттях і бажаннях, але що як мине трохи часу, і він зрозуміє, що я йому не пасую? Мені бракує освіти, не лише магічної, а й етикету. Крім того, хоч він і каже, що моє походження немає значення, вищий світ ніколи не прогавить можливості попліткувати.

Як колишня служниця, я добре знала, наскільки жорстокими бувають лорди та леді. Не важко передбачити що вони про мене казатимуть, якщо Торн справді вирішить…

Ні, краще такого навіть не припускати.

Що менше я очікуватиму, то легше буде уникнути розчарувань, коли щось піде не так.

“Прокляття, мені його вже навіть трохи шкода, — раптом почувся голос Зірʼєна в моїй голові, — Вперше бачу настільки накручену жінку. Він вже погодився врятувати того молодика заради тебе, зізнався тобі у почуттях, навіть відклав роботу на годину! Що ще тобі треба?”

“А тобі яке діло? — насупилася я, — Ти вже не маєш чим мене шантажувати, чому ніяк не відчепишся?”

“Як грубо! Я, між іншим, дуже зайнятий бог, але знайшов час, щоб дати тобі пораду. І ось така мені подяка?!”

Я майже не сумнівалася у тому, що це його обурення — виключно показне. Мабуть, це була єдина у всьому світі істота, яку неможливо образити.

“Любонько, — зітхнув Зірʼєн, — Образити можна кого завгодно”.

“Навіть тебе?”

“Вочевидь. Але поки що тобі краще вдається знущання з твого закоханого наймача, — я не бачила його обличчя, але, судячи з його тону, бог омани закотив очі, — Послухай, він, може, і закоханий в тебе, але точно не безнадійний. Це значить, що, якщо ти й далі впиратимешся, і вдаватимеш, що для нього усе це просто гра, зрештою він вирішить, що ти просто не зацікавлена в ньому, і залишить тебе у спокої. Тоді, можеш мені повірити, не мине і року, як його окрутить якась більш впевнена у собі паняночка, а ти носитимеш йому звіти, й підглядатимеш за їхніми поцілунками, крадькома витираючи сльози. Ти цього бажаєш?”

На мить мені аж подих перехопило від обурення.

Та як він сміє?!

А тоді, зітхнувши, опустила голову на долоні.

Від слів Зірʼєна мене накрило обурення, розгубленість та ревнощі.

На мить, уявивши собі цю картину, я відчула, як мій живіт скручується, як від несвіжої каші, ніби німий протест.

“Яка різниця чого я хочу? Світ не такий простий. Він не просто аристократ, Торн — майбутній король, і він…”

“Гадаєш, забув про це? Я так не думаю”.

“Ні, я гадаю, що він не обміркував усе як слід. Ми знайомі не так довго, і…”

“І ти однаково закохалася. І кохалася з ним, — нагадав бог омани, — І цей хлопак точно не ставиться до цього, як до розваги”.

Я довго не відповідала, роздивляючись візерунок на деревʼяній поверхні столу, тож він важко зітхнув.

“Послухай, я, звісно, не найчесніший у світі, але від цього принцика чесністю за милі несе. Аж тошно. Так от, ти будеш останньою дурепою, якщо відмовиш йому тільки тому, що тобі страшно, що інші тебе не приймуть. І я вже мовчу про те, що тобі просто небезпечно бути деінде”.

Я заціпеніла. Здавалося, Зірʼєн обмовився суто випадково, й не надав своїм словам такого важливого значення. Однак я не могла просто проігнорувати їх, навіть якщо це просто чергова маніпуляція.

“Що ти маєш на увазі? — подумки спитала я, — Що значить “небезпечно бути деінде”?”

“Наскільки я знаю, за мільйон років в різних світах значення слова “небезпека” не змінилося, — їдко зауважив він, — Це значить, що є загроза твоєму життю та…”

“Я знаю що значить це слово! — в мені прорізалося роздратування, — Я хочу знати що саме мені загрожує!”

“В такому разі тобі варто точніше формулювати своє питання”.

“Зірʼєне!”

“Ну гаразд, гаразд. Ти ж не думала, що твоя мачуха так легко заспокоїться? Та вона ж не тямиться зі злості від того, що за тебе сам спадкоємець короля заступився, і зірвав їй усі плани! Як гадаєш, що вона зробить, щойно ти опинишся поза його захистом?”