74. Рад

Дні до весілля пролетіли доволі швидко. Я дуже старався завершити робочі справи, щоб ми з Мішель змогли трохи відпочити. Авжеж, це не буде повноцінний "медовий місяць", але тиждень за містом організувати мені вдалось. Мішель ще не знала про цей мій сюрприз. Але ми сьогодні мали розійтись і ночувати окремо, як і треба по традиції. 

Я нічого такого не планував, але Микола повідомив, що о сьомій він заїде за мною і повезе мене на парубочу вечірку. 

Це повідомлення прийшло о пʼятій. Мішель побачила, що я уважно дивлюсь на телефон і запитала: 

—  Що там тобі пишуть? Сподіваюся, не якісь неприємні новини?

— Ні, кажуть, що у мене буде парубоча вечірка… Ти не проти? Ти теж можеш когось запросити додому, поки мене не буде, — запропонував я. 

 — А, — вона з полегшенням засміялася. — Звісно, я не проти. Може, запрошу подруг, влаштуємо міні дівич-вечір… Чи краще нікого стороннього не приводити до нашого дому?

— Ти можеш запросити всіх, кого хочеш, сподіваюсь, вони прийдуть, — я чмокнув її в губи. — Це ж і твій дім. 

 — Добре, дякую тобі, — вона чмокнула мене в щоку.  — А у вас там будуть дівчата? — спитала раптом трохи стривожено. 

— Чесно? Я без поняття, — зізнався я. — Але підозрюю, що щось таки Микола міг подібне викинути… Ну, але максимум це буде якась піджейка чи що… Не буду нікого торкатись, обіцяю. 

 — Та нічого, я розумію, що така традиція, — пробурмотіла вона. 

— Мене не цікавлять інші, — я обійняв Мішель. — Всі інші — це не ти. Я кохаю тебе. 

 — І я тебе дуже кохаю, — Мішель обійняла мене і поцілувала. — Хочу завжди бути з тобою, навіть одна ніч окремо, і я вже сумую…

— Починаючи відзавтра ми знову будемо всі ночі разом… Ну, може, колись по роботі доведеться кудись у відрядження хіба поїхати, але якщо будеш добре почуватись, то зможеш і зі мною поїхати. Почекати в готелі, — запропонував я. 

 — Залюбки, це буде як міні подорож, — вона усміхнулась. — А потім, коли народиться дитина, ми будемо їздити відпочивати утрьох…

— Так, — я знову коротко поцілував її. — Будемо мандрувати по можливості… Я з нетерпінням чекаю на наше весілля завтра, і як побачу тебе в повному образі моєї нареченої… 

***

Микола заїхав, як і обіцяв. Мішель навіть вийшла зі мною до машини, ми ще раз поцілувались на прощання.

— Миколо, обіцяй Мішель, що доставиш мене додому в притомному стані щоб я хоч трохи поспав перед весіллям, — сказав я жартівливо при Мішель перед тим, як ми з Миколою вже збирались сідати в машину.

 — Присягаюся, що поверну Рада цілим і неушкодженим і в гарному стані, — Микола жартівливо підняв долоню догори.

 — Їдьте вже, жартівники, — сказала Мішель, усміхаючись. 

Ми ще раз поцілувались і тоді вже я і Микола сіли в машину і поїхали. 

— Ну, колись, що ти там підготував? Я правда хочу бути в притомному стані, — я усміхнувся. 

 — Сюрприз! Побачиш, як приїдемо, — загадково сказав він. 

— Ну добре, — я кивнув. — Але перепивати я не буду, так і знай! 

***

Ми почали в барі. Микола зібрав парочку моїх товаришів по бізнесу, нас було всього пʼятеро.

Пару годин вони методично доводили мене до кондиції, весь час підливаючи віскі. А потім сказали, що ми їдемо до фінального пункту призначення.

Коли ми опинились в стрип-барі, я подумав, що прямо в яблучко влучив, коли припускав, що може влаштувати  Микола.

Пацани були дуже раді, коли зрозуміли, куди ми приїхали, настрій у всіх ще більше покращився.

Ми почали знову пити, дівчата поки що тільки підносили напої.

В якусь мить я відчув, що певно мені вже досить і сказав:

— Певно, я далі пас з алкоголем.

— Та ну, зараз якраз почнеться шоу, не видумуй, ти ще мало випив… 

— Ну добре, але це вже буде дві останні! — сказав я.

— Зараз почнеться шоу, ми підготували для тебе особливий подарунок…

В цю мить до кімнати завезли величезний торт і включили повільну спокусливу музику. 

А з торту майже одразу зʼявилась дівчина в рожевому бікіні і попрямувала до мене…