31. На порозі відкриттів

Я відчувала якусь провину через те, що вчора втекла… Але, якби я піддалася почуттям, чи не довелось би мені потім пожалкувати про це? Вирішила продовжити спілкуватися, як раніше, не загострюючи увагу на вчорашньому. Він має пересердитись, а якщо захоче, то сам скаже про те, що йому не подобається. Якщо ж мені вибачатися, це буде виглядати, ніби я дійсно винна…

— Які в нас плани на сьогодні? — я поставила перед ним тарілку з яєшнею і поклала столові прибори. 

— Їдемо на зустріч в обід, а потім я дам тобі вільний вечір, — сказав Радислав, підсуваючи до себе тарілку. — Бо післязавтра ми підемо ввечері на прийом і ти мені там потрібна.

— Зрозуміло, добре, — я кивнула.  — А в кого буде цей прийом?

— В одного з міністрів, — він знизав плечима. — У нього ювілей. Але імені не скажу, все дуже засекречено, а в домі можуть бути жучки, скоро треба буде зробити чергову перевірку-чистку. 

 — Нічого собі, — я була вражена. Подумала — добре, що він мені сказав про тих “жучків”, тепер я буду стежити, щоб не сказати нічого зайвого.  — Добре, тоді на завтра нічого не плануватиму…

***

Однак коли я готувалася до зустрічі, почула сповіщення про нове повідомлення. 

Поглянула на екран і побачила, що мені написав хтось з незнайомого номеру. Спершу подумала, що якийсь спам, але перші рядки повідомлення змусили насторожитися. Я відкрила чат і прочитала його повністю. 

"Добрий день, Мішель. Я бачив вас в тій машині, що ж, схоже, ви прекрасно вжились в роль його помічниці і правої руки. І це дуже добре. Я хотів поділитись з вами інформацію, яку нарешті зміг підтвердити. Моя сестра — не перша жертва вашого шефа. Раніше я шукав дані на її попередниць, але не міг нічого знайти, цю інформацію дуже добре приховували в мережах. Але мені пощастило і я врешті-решт зміг знайти імʼя попередниці моєї сестри. Уявіть моє здивування, коли я дізнався, що та нещасна дівчина після роботи у вашого Радислава опинилась в психлікарні…"

“Добрий день, — відповіла я. — А ви можете написати ім’я тієї дівчини, і в якій лікарні вона перебуває?”

"Так, зараз пришлю вам всі дані. У мене є і контакт її нареченого. Вони мали одружитися, але сталось те, що сталось… Присилаю контакт разом із повідомленням. Зберігайте."

Тут же він надіслав мені дані дівчини та телефон її нареченого. 

“Дякую вам, спробую розібратися у тому. що сталося”, — написала я. 

"Сподіваюсь, ви поділитесь потім інформацією. Я теж поділюсь з вами, якщо дізнаюсь щось ще."

“Домовились”, — відповіла я. 

Вирішила одразу ж після того, як відбудеться зустріч, поїхати до тієї дівчини. Радислав же запевнив, що у мене сьогодні вільний вечір. Але перед тим я вирішила спитати у її нареченого про її стан, чи пускають до неї відвідувачів, бо раптом ситуація складна, і я тільки даремно приїду, а лікарі мене не пустять до Ксенії. 

Спершу думала подзвонити її нареченому, його звали Дмитро, але потім спали на думку ті жучки, про які казав Радислав за сніданком. Все ж краще не ризикувати і не дзвонити, а написати йому. 

“Добрий день, Дмитре, чи могли б ми з вами поговорити про Ксенію? — написала я. — Мене звуть Марія, я її однокласниця, я давно живу в іншому місті, і от проїздом опинилася тут, захотіла побачитися з Ксюшею, а мені сказали, що вона в лікарні… Чи можна її провідати?”

Він прочитав повідомлення одразу і тут же набрав мій номер. 

Я прийняла виклик, але, пам’ятаючи про “жучків”, вирішила не говорити зайвого. 

 — Алло, слухаю вас, — сказала обережно. 

— Добрий день, я прочитав ваше повідомлення, Маріє… Я якраз збирався на днях їхати до неї, може, навіть сьогодні. Впевнений, їй буде корисно побачити ще когось, окрім мене. Ви зможете підʼїхати о шостій до лікарні? Вона на лівому березі. Адресу я пришлю. 

 — Так, авжеж, я приїду, дякую…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Дяка за ваші сердечка книзі і коментарі!