17. Ніякої пощади

— Ніби мене хтось підпустив би до нього, — хмикнув чоловік. — Я взагалі знаєте, що думаю? Він — маніяк. Навколо нього була не одна смерть. І його родина також померла при дивних обставинах. Після чого він став одноосібним спадкоємцем всього.

 — Он як, я не чула про його родину, а що з ними сталося? — моє серце ніби на мить перестало битися.  

— Він постирав дані, щоб вони ніде не вспливали. Авжеж, ви не чули. Це була аварія, цікавий збіг, не думаєте? Його сестра була відомою піаністкою і борчинею за справедливість, вона захищала історичні памʼятки, бунтувала проти родинного бізнесу. 

 — Дякую за інформацію, я не знала цього… — я згадала ту таємну кімнату і Радислава за фортепіано… Цікаво, чи замішаний він у загибелі рідних, чи це просто якісь плітки? — Але з якою метою ви мені все це розповіли? 

— Коли у Радислава зʼявилась нова помічниця, я вирішив дізнатись про вас побільше… Але мені було достатньо тільки фото, — він дістав телефон і показав мені фото якоїсь дівчини, яка була… Господи, та вона ж — вилита я… Така ж руда, і очі зелені, навіть зачіска та ж і статура. — Дивіться. Все ще вважаєте, що це — збіг? 

— Навіть не знаю, — мені було важко зібратися з думками. — Але якщо це він, то для чого йому вбивати вашу сестру? Якщо мислити логічно, що йому подобаються дівчата одного типажу, то коли набридла якась, він міг просто її звільнити, і найняти іншу…

— Я ж вам розповідав про його сестру-піаністку, яка загинула в аварії, — він знову погортав телефон і простягнув мені ще одне фото… Ця дівчина теж була дуже схожа на мене і на сестру мого співбесідника. — А що тепер скажете? Моя сестра теж загинула в "аварії", хай і не за кермом. Бо вона не водила машину.

— Думаєте, він збожеволів на ґрунті загибелі сестри?  — я попитала головою. — Радислав не схожий на божевільного або маніяка! 

— Справжні маніяки і божевільні вміють дуже добре маскуватися. Скільки серед них було дуже "хороших" людей? Коли ані сусіди, ані родичі жертв не могли повірити… На жаль, це факт, так дуже часто відбувається. Я б, може, і не розповідав вам все, якби ви самі не були так схожі на них. 

У цю мить я дійсно згадала моменти дивної поведінки Радислава, раптом це не просто дивацтва, а ознаки розладу психіки? 

— Дякую, що поділилися, я візьму це все до уваги, — сказала я.  

— Ви ж підписали мене несправжнім іменем, правда? 

— Так, іменем своєї сусідки, — я кивнула. 

— Якщо ми будемо ще листуватись, завжди видаляйте повідомлення. Радислав не має дізнатися, це може бути небезпечним для вас. Насправді, можливо, вам взагалі краще піти з цієї роботи… 

— Так, я підшукаю собі щось інше, — відповіла я. — Ну в поки буду насторожі.  Дякую вам за небайдужість!

— Я обовʼязково доведу, що це його провина. Хай на це і знадобиться багато часу. Але я точно не здамся. Якщо ви раптом побачите щось, чи почуєте, я був би вдячний вашій співпраці. Він має поплатитись за все. 

— Так, якщо я дізнаюся про щось, що може виявитися важливим, обов'язково вас повідомлю, — сказала я, піднімаючись з-за столика. — Будемо на зв'язку…

***

Поки я їхала до Радиславового будинку, в моїй голові роїлися найрізноманітніші думки. Що, як він і справді маніяк, і мені загрожує небезпека? Або що дах поїхав, навпаки, у мого співрозмовника, який тяжко переживав смерть сестри? І ще мені дуже були потрібні гроші, я не могла прямо зараз звільнитися… Зрештою, я вирішила залишитися, але бути обережною, і пам’ятати, що мій роботодавець може бути небезпечним…

Коли я увійшла до будинку, то вирішила зайти до нього в кабінет і сказати, що вже повернулася. Але стоячи біля самих дверей і збираючись постукати, раптом почула голос господаря, який, здається розмовляв по телефону. 

— Ви знаєте, що робити, — сказав Радислав. — Ніякої пощади. Діяти різко і чітко, і щоб комар носа не підточив і на мене не вийшли. Коли все виконаєте, пришлете всі фото в "Сигнал". Оплата, як завжди…

***

гортай далі, там продовження ------------>