Пролог

Вона попалась на власній помилці. Точніше, помилку їй влаштували. Ідеально вибудувана ймовірність, за якою браслет з неймовірно дорогоцінним опалом-артефактом мав упасти саме в тому місці, де вона без будь-яких свідків його підібрала б. Максимально обережно. Не залишаючи слідів. Але… все пішло не за планом, в котрий, як з’ясувалось, хтось вже давно вплів свій власний. І тепер вона в пастці, з якої так просто не вибратись.

– Я у захваті від твоєї майстерності! – голос тієї, хто підловила її, звучав дійсно з долею захвату, проте, сарказму в ньому було більше. – Мені довелось викинути чимало грошей на те, щоб тебе лиш вистежили. Потім ти мала почути – абсолютно випадково, звісно ж! – розповідь про цінність цього каменю і – я була в цьому повністю певна – зацікавитись ним. Така, як ти, – витончений пальчик, обтягнутий дорогим мереживом, нахабно торкнувся її підборіддя, здіймаючи його, – не могла пройти повз настільки дорогоцінної іграшки, котру хазяйка дуже нерозсудливо вдягає на бали. Я розуміла, що стеження ти швидко вирахуєш, тому, просто очікувала моменту крадіжки, – вона поплескала її по щоці: – Серйозно! Я ледь не проґавила момент, оскільки навіть не відчула, коли застібка розстебнулась! Це дійсно віртуозно! Якби туди не було вбудовано сигнальну голку – ми б зараз і не розмовляли. Але… – вона тріумфально всміхнулась, – …як я сказала, це все ж був мій план, а не твій.

Ймовірниця мовчки дивилась на неї – без жодного прояву емоцій. Програла – так програла! Сама винна! Треба було заглибитись в розрахунки, котрі напевне показали б їй і її ж помилку. Та вона занадто повірила у власну невразливість, за що тепер доведеться розплатитись. Тут і без проклятійниці вже бачила, що через браслет на неї наклали прокляття відкладеного старіння. І відкладено його було рівно на рік. Мине термін і її шкіра зморщиться, мов зав’ялена смоква за якийсь тиждень, а за місяць – тіло повністю виснажиться, віддавши всі свої сили, і магічні також, тій, хто це прокляття наклала. І зняти його без найсильнішого проклятійника було неможливо!

– Чого ви хочете? – вона розуміла, що зловили її зовсім не для того, аби заарештувати.

– Правильне питання, – вказівним пальцем змахнула перед її обличчям хазяйка браслета. – Як ти розумієш, в тебе всього рік часу на те, щоб виконати моє маленьке прохання, – хижо всміхнулась вона. – Ти ж найкраща майстриня будувати ймовірності так, щоб вони втілювались – і жодного сліду. Тому, збудуєш таку, за якою з… Його Високістю станеться… нещасний випадок. В житті так буває: раз! І воно обірвалось.

– Ви пропонуєте мені вбити принца?! – витріщилась на неї дівчина.

– Фу! Як грубо! – гидливо скрививши губи, пирхнула жінка. – Мені не потрібні його муки. Все має відбутись випадково і швидко: впав – звернув шию. З’їв ягоду – отруївся. Ковтнув вина – захлинувся, – радісна посмішка на її обличчі відверто лякала. – І ти – вільна від прокляття. Інакше – я не заздрю твоїм останнім дням життя.

– Де гарантія того, що, як тільки я це зроблю – ви не залишите мене подиха́ти від прокляття? – вона розуміла, що вирок їй підписано також, але треба було позбавитись хоча б прокляття. Далі вона вже якось вибудує ймовірність, щоб зникнути. 

– Гарантію вбудовано у браслет, – нахабно заявила дама. – Можеш знайти проклятійника й він тобі  підтвердить.

– А потім мені треба буде вбити проклятійника, щоб він не здав мене, – хмикнула дівчина, не особливо розраховуючи на приємний фінал для себе.

– Звісно, мила, – ця потвора почувалась абсолютною хазяйкою положення. – Мені не потрібні несподіванки.

– І я маю вам вірити?!

– А в тебе є вибір? – жінка скривила губи у зверхньому виразі. – На крайній випадок, якщо до твоєї голови прийде така чудова ідея, як вислизнути з моїх рук – в мене є купа свідків, котрі підтвердять, що браслет мій і ти його вкрала. Тому, краще не злити мене. Одягни його на руку і носи, поки він, або звільнить тебе від прокляття, або… – вона неприємно хихотнула, – …вб’є ним же.

– Як я підберусь до принца? – дама до неможливості бісила її, але вибору дійсно не було. – Він, знаєте, не живе в гостинному дворі, щоб я змогла точно вивчити його розпорядок дня й вибудувати багатоходову комбінацію.

– Доведеться постаратись! – кинула та їй якийсь пакунок. – Тут документи на нове ім’я – аристократичне ім’я, – наголосила вона на останньому. – А за тиждень відбудеться відбір на місце трьох фрейлін Її Величності, оскільки саме три фрейліни примудрились завагітніти, після чого мали терміново вискочити заміж.

– Це жарт такий?! – повірити в подібний збіг було просто неможливо.

– Це філігранна робота, дівчинко! – зверхнім тоном зазначила дама. – Моя замовниця чимало постаралась, щоб така, як ти змогла потрапити до палацу і, якщо виявишся розумною дівчинкою – зможеш залишитись там же. Покажи, що вмієш бути корисною не тільки в цьому.

– Якщо вона така вправна – навіщо їй я? – питання було риторичним, але вона намагалась розговорити даму трохи більше: інформація ніколи не буває зайвою.

– Не вдавай з себе більш дурну, ніж ти є насправді! – досить злим тоном обірвала її жінка. – Ти чудово розумієш, що привороти й зваблення – не те саме, що гратись з ймовірностями.

– Я зрозуміла, – давлячи в собі емоції, кивнула абсолютно спокійно. Емоції завжди лиш ставали на заваді.

– Я в цьому й не сумнівалась, – черговий вираз тріумфу на обличчі нахаби – хотілось стерти просто зараз, але доводилось усміхатись. – Тримай! – вона кинула їй мішечок, в якому дуже чутно дзенькнули золоті. – З’явитись на відбір ти маєш в ідеальному вигляді. Щодо твоїх манер – теж не маю сумніву, що грати шляхетних дам ти навчилась бездоганно. Тому, справа лиш за тим, щоб правильно вбратись й отримати місце. Королева обиратиме найкращих. А з’являться точно не три – набагато більше. Тож, тобі доведеться постаратись. Це зрозуміло?

– Абсолютно!

Не вшанувавши її ще якоюсь відповіддю, жінка розвернулась й, зробивши знак двом охоронцям, котрих легко можна було сприйняти за звичайних дрібних аристократів, рушила в бік людної бальної зали.