У мене був план, як виманити Попелюшку погуляти десь разом на вихідних.
Її несміливий поцілунок в щоку лише ще більше мене роздражнив, бо цього мені було дуже і дуже мало.
Коли ми з Попелюшкою закінчили відробляти сьогоднішнє покарання, я пішов проводжати її до гуртожитку.
Звісно, що малявка бурчала і обурювалася, але хто її слухав. Точно не я.
- До речі, Попелюшко, на вихідні нічого не плануй, - промовив я, приготувавшись почути її невдоволені крики.
- Чого б це? - одразу поцікавилася дівчина, склавши руки на грудях.
Ця мала зараз так кумедно виглядала, що я ледь стримався, щоб не розсміятися.
- Бо у мене вже є на тебе плани, - відповів я, спостерігаючи за її реакцією і вона була саме такою, як я і очікував.
- Що це значить?! А чи не забагато ти на себе береш?!
- Не забагато. Попелюшко, пригадай, хто заплатив за той телефон, який ти розколошматила. Правильно... Це зробив я і ти маєш відпрацювати цю суму. От на вихідних цим і займешся, - промовив я, уважно дивлячись на цю яскраву красуню з фіолетовим волоссям.
- Звісно, що я пам'ятаю... Ти ж не дасиш мені про це забути, - насупившись, промовила дівчина.
- Чудово! Рівно о дванадцятій нуль, нуль я чекаю на тебе біля воріт школи. І не запізнюйся.
- І що я маю робити? - запитала Попелюшка, якось підозріло на мене поглядаючи.
- Для початку - просто прийти, а там я тобі все розповім і покажу, відповів я, усміхнувшись.
- Попереджаю! Нічого поганого і не пристойного я робити не буду! - одразу заявила мала, зиркнувши на мене своїми величезними очиськами.
- Нічого поганого і не треба. Будемо займатися чимось хорошим.
#38 в Молодіжна проза
#9 в Підліткова проза
#554 в Любовні романи
#47 в Романтична комедія
перше кохання, від ненависті до кохання, мажор і звичайна дівчина
Відредаговано: 21.11.2026