Ну чому у мене все не так, як у нормальних людей? Тільки я зраділа, що Міранда отримала по заслугам, як найнахабніший хлопець школи спокійнісінько повідомив, що це він врятував мене від Міранди.
Хоча "врятував" тут, мабуть, не те слово.
Спершу мені здалося, що підлога почала тікати з-під ніг. Я стояла, витріщалася на Кейна й чекала, що він зараз засміється і скаже: "Жартую". Але він не засміявся, а сперся на стіл, схрестив руки й дивився на мене з виглядом кота, який не просто з'їв сметану, а ще й отримав за це ковбасу.
Я відчула, як моє обличчя почало палати. Мабуть, я була схожа на світлофор, який зламався на червоному.
"Ні. Ні-ні-ні. Тільки не він."
Бо хіба так можна? Кілька днів назад він називав мене своєю іграшкою перед усім класом. А сьогодні виявляється, що саме цей гадський мажор допоміг мені, поставивши на місце ту жабу, Міранду.
Про поцілунки з цим занадто самовпевненим, пихатим і самозакоханим бовдуром я навіть думати не хотіла.
- Спершу доведи! - промовила я, бо нічого розумнішого не змогла вигадати.
Крістіпн Кейн дістав фото. Старе, зім'яте, фото Міранди. Я дивилась на нього і розуміла, що відкараскатись від цього мажора у мене не вийде. Слово не горобець. І хто мене тягнув за того дурного язика? Ой, дурепа! От що мені тепер робити?!
- Раз сказала, то поцілую, але тільки в щоку, - буркнула я так, ніби мені належало з'їсти живу жабу разом із лапками.
Він ще й торгуватись надумав! Мовляв, розраховував на щось більше. Я мало не вдавилась повітрям. Що за нахаба такий?!Невже цей телепень мажорний думає, що я віддам йому свій перший поцілунок? Дзуськи! Нехай обламається!
Я підійшла ближче. Ноги були ватяні, а в голові коївся повний хаос. Кейн нахилив свою дурну голову, і я побачила, що в нього на скроні трохи завилась пасмо волосся. Дурниця. А я чомусь витріщилась саме на нього.
"Просто зроби це. Швидко. Як віддерти пластир."
Від мажорика приємно пахло дорогущими чоловічими парфумами. Я заплющила очі і торкнулась губами його щоки. Усього на секунду.
Я вже розверталась тікати, коли цей гад схопив мене за зап'ястя, а наступної миті я опинилась у нього в обіймах.
Світ наче зупинився і я перестала розуміти, куди подіти руки, ноги і взагалі себе. Він був такий високий, що мій ніс упирався кудись йому в груди, і від цього мені було одночасно страшно, ніяково і якось дивно.
Я вперлась долонями йому в груди й просичала щось про те, що свою частину угоди виконала. Кейн видав якусь свою чергову нахабну дурницю. Я смикнулась раз, другий, і зрозуміла, що це марно, бо він навіть не напружувався. Мене це обурило.
І тут мені в мою мудру голову прийшла прекрасна ідея.
Якщо не можна виграти силою, треба виграти розумом. Я набрала повні груди повітря, подивилась йому за спину і з найщирішим виразом обличчя вигукнула:
- Місіс Грінвуд, добрий день!
Кейн одразу відпустив мене й обернувся. Я миттю відскочила, майже долетіла до візка і схопила першу ліпшу книжку, ніби все життя тільки те й робила, що розставляла їх по полицях.
Серце калатало, як у зайця, а щоки і вуха зрадницьки палали.
- Ти справді думала, що я куплюся на це? - почулось позаду.
- Ти ж купився, - відрізала я, не обертаючись.
І тільки тоді дозволила собі посміхнутись. Так, щоб він не бачив, бо вперше за цей жахливий день мені було трохи смішно.
Звісно, я б ніколи, ні за що, навіть під тортурами не зізналась цьому нахабі, що це було… ну, не зовсім огидно.
#38 в Молодіжна проза
#9 в Підліткова проза
#554 в Любовні романи
#47 в Романтична комедія
перше кохання, від ненависті до кохання, мажор і звичайна дівчина
Відредаговано: 21.11.2026