8 Крістіан

Ми з хлопцями почали прочісували ту відносно невелику територію, де ще могли заховатися Попелюшка зі своєю подружкою.

Проходячи повз кущі, я посвітив туди ліхтариком і побачив там одну перелякану кішечку, що сиділа тихенько, наче мишка.

Все ж, Попелюшка вирішила дослухатись до моєї анонімної поради. Усвідомлення цього викликало у мене посмішку.

- Тут нікого немає! Ходімо далі! - крикнув я друзям, пройшовши повз наших " жертв".

- Дідько! Та куди ж ці дві капосниці поділися?! Ми вже обшукали все, що могли і до вежі вони не побігли. Там Рон на них чекав, - невдоволено промовив Дін.

- Хтозна ... Вони шпрудкі .. особливо Тіна, - сказав я.

- Та вона взагалі не " жертва", а наче сама мисливець і полює на нас. Така нам вперше попалась.

- Та Тіна Лонг взагалі маніячка якась. У мене досі коліно через неї болить. Ця хитра пройда натягнула мотузку між двома деревами і показавшись мені, драпанула. Я кинувся її наздоганяти і так гепнулася, що капець. Добре хоч носа не розбив, бо то був би вже зовсім сором, - обурено промовив Дін.

Слухаючи свого товариша, я не зміг стримати посмішку, хоч і мені самому добряче дісталося від Тіни.

Цього року полювання було досить незвичним і багатим на пригоди.

А ще я вперше в житті свідомо вирішив поступитися своєму супротивнику і програти.

Просто мені вперше дістався такий милий, гарненький і тендітний супротивник. Точніше супротивниця...

До шостої ранку ми з хлопцями вештатися територією школи, шукаючи наших " жертв". Хтось з них лаявся, хтось бідкався, бо всі вже стомилися, зголодніли і замерзли.

Кілька разів я бачив дівчат і відволікав увагу своїх друзів, даючи їм можливість непомітно втекти.

Нарешті на годинниковій вежі пробило шосту годину ранку. Наше полювання офіційно завершилося.

Неподалік почулися радісні дівочі крики. Попелюшка із подружкою кумедно танцювали, святкуючи свою перемогу.

Дивлячись на них, я і сам посміхнувся.

- Дідько! Нас пошили в дурні двоє дівчат! Крісе, давай наступного року заборонимо дівчатам брати участь у полюванні, а то одні проблеми від них, - промовив Рон.

- Наступного року, друже, нас в цій школі вже не буде. Ти забув, що ми випускники?

- Тоді це повний капець, бо своє останнє полювання у Гранд - Вейл ми програли... Ще й якимось дівчатам... - пробурчав Рон, дивлячись на радісних переможниць.

Хоч я і не показував цього, але я радів разом з ними. Наступної миті Попелюшка поглянула прямо на мене і посміхнулась.

А я підморгнув і посміхнувся їй у відповідь.