5 Тейлор

Стара оранжерея стояла на краю території школи за спортивним полем, і про її існування частенько забувалися. Скло в ній потріскалось, дах поріс плющем, а всередині стояли поламані садові лавки й діряві горщики з мертвими папоротями. Саме тут ми з Ціною і домовилися зустрітися.

Я дісталась туди перша. Тіна лишилась біля спортзалу, щоб розставити ще кілька своїх пасток. Я присіла за величезним горщиком із чимось колючим і спробувала віддихатись. На відміну від своєї подруги, спортивними досягненнями я не могла похвалитися і бігала досить повільно.

Мене досі трясло від сміху. Крістіан Кейн, король Гранд-Вейлу, ковзав по підлозі, наче пінгвін на льоду, з виразом абсолютного жаху на обличчі. Цей спогад коштував дорожче за будь-які гроші.

- Знайшов, - почувся чийсь голос.

Від страху і неочікуваності я підскочила так, що обруч з вушками злетів у мене з голови.

Крістіан стояв у дверях оранжереї, спершись плечем об одвірок, і мав дуже невдоволений вигляд. З його вампірського плаща щось капало, а на плечі висіла декоративна павутина.

-  Але як ти так швидко сюди дістався і де Тіна? - шоковано запитала я.

- Попелюшко, - сказавши це, він ступив усередину, - ти дуже погано бігаєш. А я на відміну від тебе - дуже хороший спортсмен.

Я позадкувала й врізалась спиною в стіну. Вибратись можна було тільки через двері, де стояв клятий Кейн, або крізь вікно, яке виглядало так, ніби не відчинялось з минулого століття.

Трясця! Невже я так швидко програю? І де Тіна? Ми ж з нею так старалися...

Я чекала, що Крістіан Кейн зараз схопить мене. Але він зупинився за два кроки від мене і просто стояв.

- Слухай, Попелюшко, чому ти вирішила взяти участь у полюванні?

Я хотіла відповісти щось ущипливе, але чомусь не змогла. У його голосі не відчувалося насмішки.

- У моєї мами скоро день народження і я хотіла отримати гроші, щоб придбати їй класні подарунки.

Крістіан мовчав. Він дивився на мене так, ніби я щойно заговорила іншою мовою.

Він розкрив рота, потім закрив. Вперше за весь час, що я його знала, у нього не знайшлось гострого слівця.

Ми стояли серед папоротей і дивилися одне на одного.

- У мене не такі теплі відносини з батьком. Він постійно забуває про мій день народження. Справи і робота йому важливіші за сина.

Я не знала, що відповісти. Це не було схоже на того Кейна, який зазвичай дражнив мене Попелюшкою і насміхався.

- Мені шкода...

І тут над нами щось хруснуло.

- Тейлор, відійди від стіни! - загорлала Тіна.

Я кинулась убік. З даху з гуркотом впало відро. Цілих два відра. З них хлинула чимала порція води, яка потрапила прямо на Крістіана.

- Ай! Це... це що?!, - красномовно лаючись, поцікавився хлопець.

- Це ще одна пастка, яку ми вам приготували, - відповіла Тіна, сміючись.

Я кусала губу, щоб не розсміятись, але вийшло погано.

- Тейлор, тікаймо! - Тіна схопила мене за рукав. - Їхня друга група вже поспішає сюди!

Ми кинулись до виходу, не озираючись, бо Кейн міг в будь - яку мить завадити нам втекти.