3 Тейлор

Об одинадцятій вечора в ніч на Геловін територія Гранд-Вейлу нагадувала декорації до фільму жахів.

На клумбах світилися гарбузи. Між кленами висіли штучні павутини і скелети. З динаміків на даху лунав зловіщий регіт.

Я стояла біля фонтана на головному подвір'ї в костюмі чорної кішки. Обруч з вухами був трохи завеликий і періодично сповзав, тому я постійно його поправляла.

- Не чіпай вуха, Тейлор, - прошипіла Тіна. - Ти виглядаєш як кішка, у якої блохи.

- Але ж вони з'їжджають!

- То хоч не так часто їх поправляй.

Тіна була в такому ж костюмі, тільки рудому, зі смугастим хвостом, у який вона щось запхала. Хвіст у неї виглядав підозріло важким.

- Що там усередині?

- Деякі цікаві речі, - промовила Тіна, підморгнувши мені.

Навколо нас збирались інші "жертви". Рікі Вайт був у костюмі ковбоя. Мег Донован, мініатюрна дівчина в костюмі божої корівки, нервово переступала з ноги на ногу. Кайл Перес у костюмі ніндзя мовчки жував щось із виразом людини, яка вже ображена на весь світ.

- Усі п'ятеро тут, - пробурмотіла Тіна. - Тож нас чекає шоу.

Біля фонтана з'явився один із старост Ерік Крок. Він теж був у костюмі, мабуть, мумії, бо весь обмотаний бинтами, з-під яких визирали окуляри.

- Увага, учні! - гукнув він, піднімаючи мегафон. - Правила знають усі. Територія обмежена парканом. Корпуси відчинені до ранку,  "жертви" стартують рівно о дванадцятій, а мисливці через пів години після них. Хто спійманий і зафіксований, той виходить із гри. Хто протримається до шостої ранку, отримує потрійну винагороду. Фізичне насильство суворо заборонене. Пастки дозволені. Здоровий глузд бажаний.

Тіна виглядала впевненою у собі і дуже задоволеною, бо протягом останнього тижня старанно готувалась до полювання, придумуючи план наших дій. Вона вивчила всю територію школи і зазирнула навіть у найтемніші закутки.

Щоб її план спрацював, потрібно було все швидко підготувати, чим ми і зайнялися.

 За п'ять хвилин до півночі ми повернулись на головне подвір'я, де чекали ще троє жертв, щоб почути сигнал.

І тоді з'явились вони. Спершу я почула тільки шурхіт плащів. Потім побачила мисливців. Шестеро хлопців у червоних плащах. У декого з них навіть крила були. Ці йолопи виглядали так, ніби позували для обкладинки журналу про вампірів.

Попереду йшов мій бісів сусід по парті Крістіан Кейн.

Він поглянув у мій бік і посміхнувся.

- Ого... кішечка... Мені вже подобається, — гукнув він на весь двір. - Сподіваюсь, ти вмієш швидко бігати. Хочу довше з тобою пограти.

Я не встигла придумати відповідь, бо Тіна наступила мені на ногу.

- Не відповідай, - прошепотіла вона. - Нехай думає, що ми боїмося.

Нагорі, на башті з годинником, пробило дванадцяту. Полювання почалося.