14. Реакція Джи Вона та секретаря Кіма на «Імператорський статус нареченої»

Місце дії: Коридор 35-го поверху, одразу після того, як суворі батьки Містера Лі залишили кабінет.

Секретар Кім сидів за своїм робочим столом, застиглий і блідий, наче мармурова статуя в музеї. Його пальці все ще зависли над клавіатурою комп'ютера, де він панічно намагався видалити свій запит у пошуку: «Що робити, якщо твого шефа звільнять його ж батьки, куди надсилати резюме».

Двері ліфта з тихим звуком відчинилися, і на поверх буквально вистрибнув Хан Джи Вон. Юрист тримав у руках стакан із айс-лате, сяючи від задоволення.

— О, Кім! — весело гукнув Джи Вон, підходячи до столу. — Я бачив на парковці машину Голови Лі Джон Су. Що, імператорський двір приїхав виносити нашому шефу догану за борщ? Мін Хо вже пакує валізи чи досі тримає оборону?

Секретар Кім повільно перевів на нього скляний, повний екзистенційного жаху погляд і дуже тихо, наче боявся, що стіни його почують, прошепотів:
— Адвокате Хан... Сталося дещо гірше.

— Що? Він усе-таки звільнив Анну? — Джи Вон розчаровано зітхнув і відпив зі стакану каву.. — Ех, а я так вірив у команду «Полтавський Чорнозем».

— Ні, — Кім нервово сглотнув, озираючись на важкі дубові двері кабінету Містера Лі. — Він її не звільнив. Він... він узяв її за руку. На очах у Голови ради директорів та пані Чхве. І сказав... сказав, що вона його наречена.

Джи Вон поперхнувся кавою. Його очі округлилися до розмірів піал для макколі. Він почав панічно кашляти, ледь не розливши каву на дорогі документи на столі Кіма.

— К-кого він назвав?! — прохрипів Джи Вон, б'ючи себе кулаком по грудях. — Анну? Нашу леді з пампушками? Нареченою?! Перед батьками?!

— Так, — Кім панічно закивав головою, його голос тремтів. — І це ще не все. Міс Анна зробила глибокий уклін на дев'яносто градусів і сказала пані Чхве, що навчить її варити суп із буряка. А Голова сказав, що в суботу чекає їх у заміському маєтку на «сімейне випробування». Адвокате Хан, що мені робити? Мені купувати квитки до України для всієї ради директорів?!

Джи Вон застиг на кілька секунд, перетравлюючи інформацію, а потім... його обличчя розпливлося в такій шаленій, переможній посмішці, що здавалося, у нього зараз тріснуть щоки. Він з розмаху ляснув долонею по столу Кіма.

— Кім! Неси шампанське! — заволав Джи Вон на весь коридор, абсолютно плюючи на корпоративну етику. — Мій крижаний друг нарешті зламався! Він виступив проти власних батьків заради дівчини в червоних кедах! Це ж готова дорама, Кім! Ми маємо продати цей сюжет каналу tvN за мільярд вон!

Джи Вон підхопив свій стакан із кавою, хвацько штовхнув двері кабінету Містера Лі й залетів усередину з криком:
— Директоре Лі! Я вже вибираю краватку на ваше полтавське весілля! Кім, замовляй десять ящиків соджу, наш бос офіційно капітулював!

Секретар Кім знову сховав обличчя в долонях, тихо бурмочучи:
— Господи, у цій компанії нормальним залишився тільки пес Шанс...