32. «Аграрний ультиматум та Код Викупу»

Місце дії: Кабінет Генерального директора «Lee Corp».
Час: Понеділок, 10:00 ранку. Через кілька тижнів після заручин.

Лі Мін Хо сидів за своїм столом, але замість звичних фінансових звітів перед ним лежала велика роздрукована папка з написом: «Ukrainian Wedding Traditions. Vol. 1: The Ransom (Викуп)». На екрані монітора було відкрито вкладку Google Maps із панорамним виглядом на село в Полтавській області: безкраї поля, хати під стріхою та ґрунтова дорога.

Двері кабінету з гуркотом відчинилися. Хан Джи Вон, який уже знав про останні новини від старшого Містера Лі, буквально заповз у кабінет, задихаючись від сміху.

— Ні, ну твій батько — просто геній стратегічного маркетингу! — реготав Джи Вон, падаючи в крісло. — Замість того, щоб орендувати готель «Shilla» в Сеулі за три мільйони доларів, він заявив раді директорів: «Наша родина має проявити повагу до коріння майбутньої невістки. Весілля буде на Полтавщині!». Мін Хо, ти уявляєш акціонерів «Lee Corp» посеред українського чорнозему в наметі під горілку?

Мін Хо навіть не посміхнувся. Він підвівся, застебнув ґудзик піджака й підійшов до панорамного вікна. Його обличчя було блідим, як ніколи.

— Джи Вон, справа не в наметі, — серйозно і панічно промовив Містер Лі, повертаючись до друга. — Справа в процедурі, яка називається «Викуп». Я вивчаю цей документ уже три години. Це не бізнес-переговори. Це... фінансове та фізичне вимагання, замасковане під народне свято.

Джи Вон зацікавлено вихопив роздруківку зі столу й почав читати вголос:
— «Пункт перший: Наречений та його дружба (це я, до речі!) підходять до воріт. Нареченого зустрічають підпиті сусіди та родичі з качалками й вимагають гроші за кожен крок. Якщо грошей мало — нареченому підсовують підставну наречену (переодягненого в сукню сусіда Миколу або бабцю)».

Юрист застиг, а потім вибухнув ще сильнішим реготом.
— Мін Хо! Ти розумієш, що якщо ти даси їм мало доларів, тобі доведеться цілувати якогось полтавського Миколу в білій фаті?!

Мін Хо зціпив зуби. Вперше в житті грізний чеболь відчував себе абсолютно беззахисним перед бізнес-системою іншої країни.

— Я вже перевів п'ятдесят тисяч доларів у готівку дрібними купюрами, — процідив Містер Лі, нервово поправляючи краватку. — І замовив через посольство десять ящиків елітного корейського алкоголю для хабарів на кожній перешкоді. Але тут написано про конкурс: «Вгадай відбиток губ нареченої на папері». Якщо я помилюся — я маю випити трилітрову банку якоїсь домашньої рідини під назвою «самогон». Джи Вон, аналіз цієї рідини показує міцність до 60 градусів! Це ж біологічна зброя!

У цей момент двері відчинилися, і в кабінет весело забігла Анна в червоних кедах і з коробкою свіжих пампушок.
— Привіт, хлопці! Мін Хо-я, дивись, я знайшла рецепт... Ой, а чому ви такі бліді? Щось із акціями?

Мін Хо миттєво зробив крок вперед, схопив її за руки й подивився їй в очі з такою серйозністю, наче просив врятувати його від банкрутства:
— Анна. Твій дідусь Василь... Він дуже суворий керівник? Скільки коштує повний викуп твоїх воріт у доларовому еквіваленті, щоб ми пропустили етап із переодягненим сусідом? Я готовий підписати будь-який чек прямо зараз.

Анна спочатку здивовано кліпала своїми блакитними очима, дивилася на роздруківку про викуп на столі, на карту Полтавщини на екрані, а потім кімната вибухнула її дзвінким, щасливим сміхом. Вона кинулася Мін Хо на шию, міцно обіймаючи його за суворі плечі.

— Боже, Мін Хо-я! Ти збирався підкупити моє село?! — реготала Анна, цілуючи його в щоку. — Не хвилюйся, мій прекрасний Містере Лі. Мої подружки візьмуть доларами, але за танець «маленьких каченят» у твоєму костюмі від Brioni доведеться доплатити окремо! Дідусь Василь уже готує трактор, щоб зустрічати твій кортеж із Сеула!

Мін Хо заплющив очі, обіймаючи її за талію, і зрозумів: його залізна репутація в Кореї офіційно буде знищена його власними руками. Попереду на нього чекав головний, найсмішніший і найгарячіший контракт у його житті — українське весілля, де корейському босу доведеться штурмувати ворота з ласо в руках.