12. «Аналітика випічки, або Код пампушки розгадано»

Місце дії: Кабінет Генерального директора «Lee Corp».
Час: Понеділок, 11:30. Через дві години після візиту Анни.

Хан Джи Вон увійшов до кабінету Директора Лі без жодного стуку, тримаючи в руках теку з фінансовими звітами. Проте робота цікавила його найменше. На його обличчі блукала змова, а очі вишукували сліди «кулінарного теракту».

Контейнер з-під борщу вже зник зі столу (Кім оперативно його помив за наказом боса), але в кабінеті досі ледь помітно пахло знайомим йому борщем і часником.Досвід спроби такої страви в нього був багаторічним.

Джи Вон підійшов до столу і заглянув у монітор Містера Лі. Він очікував побачити графіки акцій або звітність по злиттю компаній, але те, що він там побачив, змусило юриста застигнути на місці.

На величезному моніторі Дирекора Лі була відкрита Вікіпедія англійською мовою там була розгорнута стаття з великою ілюстрацією: «Pampushka (Ukrainian garlic bread)».

Лі Мін Хо сидів із максимально серйозним, аналітичним виразом обличчя, підперши підборіддя рукою, і зосереджено читав розділ про технологію приготування дріжджового тіста та заправку з часнику й соняшникової олії.

Джи Вон мовчав три секунди, намагаючись усвідомити масштаб катастрофи, а потім кабінет вибухнув від його шаленого реготу.

— Ні, ну це кінець! — реготав Джи Вон, хапаючись за живіт і мало не падаючи на шкіряний диван. — Генеральний директор третьої за величиною корпорації в країні вивчає... що це? Пам-пуш-ки?! Мін Хо, ти серйозно?!

Директор Лі навіть не здригнувся. Він спокійно, одним кліком мишки закрив вкладку браузера, відкрив таблицю Excel і перевів свій фірмовий крижаний погляд на друга.

— Я просто вивчав культуру країни нашого іноземного спеціаліста, — сухо і безапеляційно відрізав Містер Лі. — Як керівник, я повинен розуміти менталітет співробітників, щоб оптимізувати їхню продуктивність.

— Оптимізувати продуктивність за допомогою часникових булочок? — Джи Вон витер сльозу від сміху і сів навпроти. — Кому ти розказуєш? Ти з'їв усе до останньої ложки, так? Кім сказав, що ти виходив з кабінету дуже задоволений.

— Суп був... збалансованим за калорійністю та макроелементами, — Мін Хо підібгав губи, намагаючись повернути розмові діловий тон. — Але міс Панченко знову порушила субординацію. Вона використала когнітивне викривлення в нашій суперечці. Я сказав, що колір стін мені не подобається, отже, вона програла. Але вона заявила, що раз про весілля говорити не можна, ми переходимо до планування медового місяця.

Джи Вон знову пирснув, але цього разу захоплено похитав головою.
— Боже, ця дівчина — геній маркетингу. Вона обійшла твої залізобетонні правила як стоячі! І що ти їй відповів?

— Нічого. Охорона вже вивела її, — директорр Лі опустив очі на документи, але його пальці мимоволі торкнулися куточка столу, де ще вранці стояла тарілка. — Вона абсолютно некерована. Її емоційність не піддається жодній логіці.

— Саме тому вона тобі й потрібна, Мін Хо, — вже серйозніше сказав Джи Вон, подавшись уперед. — Твоє життя схоже на роботу швейцарського годинника. Все ідеально, але всередині — лише холодні шестерні. А міс панченко... вона жива. Вона не боїться твого погляду, від якого в інвесторів підкошуються ноги. До речі, щодо весілля та медового місяця... Ти ж знаєш, що твої батьки вже підібрали тобі три кандидатури на цей місяць? Донька власника авіакомпанії, племінниця міністра...

Мін Хо помітно наче начепив на себе залізну броню. Його погляд став ще холоднішим.
— Моє особисте життя — це частина бізнес-стратегії родини. Я знаю свої обов'язки.

— Ну-ну, — протягнув Джи Вон, підводячись і забираючи свої папери. — Тільки мені здається, що якщо твої суворі батьки дізнаються про «команду борщу та пампушок», у цьому офісі почнеться справжня дорама. Ладно, працюй, аналітику випічки. Не забудь пожувати м'яту перед нарадою з японцями, від тебе досі пахне українським коханням!

Джи Вон швидко вискочив за двері, перш ніж Директор Лі встиг запустити в нього дорогою ручкою Dupont.

Мін Хо залишився сам. Він кілька секунд дивився на зачинені двері, потім знову перевів погляд на монітор. Повагавшись мить, він знову відкрив історію браузера і повернувся до статті про пампушки. Внизу сторінки була примітка: «Найкраще смакує в колі родини».

Містер Лі тихо зітхнув і вперше зловив себе на думці, що чекає на четвер, коли Анна знову прийде штурмувати його кабінет.