36

Через місяць пані Чжао написала знову: лікар сказав, що в голови Чжао викривились потоки енергії – мабуть, від втоми чи роздратування, порадив медитувати щовечора і запросити музиканта, щоб грав мелодію заспокоєння душі. 

Дочитавши лист до кінця, Чжао Сюй підняв очі і глянув на Лісу. 
- Батько не хоче, щоб матінка кликала музиканта, каже, що дорого. Але ми б могли запросити… ти не проти?

Лісу знизала плечима:
- Восьмий син голови Янь гарно грає цілющі мелодії. І колись в війну я прикрила йому спину. Напишу йому, це не питання.

Вугілля в жаровні тихо потріскувало. Чжао Сюй дивився на Лісу довго, задумливо… провів кінчиком пальця по рядкам листа…  тоді несміливо усміхнувся. І знов посмішка зникла з обличчя.
- Але ти злишся на мого батька.

- Звісно, - визнала Лісу. – Після всього, що він з тобою робив, як не злитись? – обіймаючи його, вона обережно торкнулася боку, там, де, вона знала, був шрам. – Та якщо ти сам хочеш допомогти, я не відмовлю. 

- Я мушу, - Чжао Сюй стиснув губи. – Матінка і радники життя мені не дадуть, якщо думатимуть, ніби я міг допомогти, а нічого не зробив.

- Тобто, тепер вони думають, що ти багато на що здатний? – трохи насмішливо спитала Лісу. – А все дивились на тебе згори вниз, казали, от панич Су, панич Фа… чому ж зараз вони не питають поради в сусідів?

- Ти ж знаєш, чому, - зітхнув юнак. 

Лісу повільно провела долонею по його спині. Якийсь час вони просто сиділи, обійнявшись. 

Вона дивилась на темно-червоні вогники на жаровні, перебирала пальцями намистини на браслеті і думала: «Здогадується? Чи ні? Та поки що я нічим не ризикую… музикант приїде. Буде грати «Заспокоєння» і «Очищення». Але ж ніхто не зверне увагу на курильницю. Трави ж пані Чжао не довіряє нікому, це я знаю ще з того часу… як через талісман спостерігала».

Подумавши трохи, Чжао Сюй сказав:
- Я ще пришлю наші місцеві ласощі… і варення. Ми пригощали батька з матір'ю свіжими яблуками, а варення тітоньки Лю вони ще не куштували.

Куточки губ Лісу смикнулись в ледь помітній усмішці.
- Звісно, мій милий Сюелі. Варення тітоньки Лю… навіть пані Фа його оцінила, а ти ж знаєш, яка вона прискіплива до солодощів!

*

Наступний лист прийшов вже перед святом нового року, від батька. Чжао Сюй побачив печатку на сувої, і випустив з рук святкові червоні конверти з побажаннями добра. В теплій кімнаті йому раптом стало так холодно, наче через вікно увірвався зимовий вітер. Хоча вікна були щільно зачинені. 

«Музикант був тиждень, і майже допоміг. Мені стало краще, але вчора зліг знову. Клан Янь нічого не вартий! Одні розмови про талант. Вкотре переконуюсь, що ти не син мені, а ганьба на весь рід Чжао. Я написав чиновнику, який відповідає за імператорську лікарську палату, і послав гроші, щоб до мене відправили цілителя звідти. Більше справи з тобою мати не бажаю. Живи і далі в своєму Тіньчжоу, як простий поміщик, а Вайцин ти не отримаєш». 

Чжао Сюй прочитав лист, зім'яв і кинув у вогонь. Не відводив погляду від полум'я, яке  швидко накинулось на тонкий, дорогий папір. Невдовзі лист почорнів і розсипався попелом. 

По обличчю юнака потекли сльози.