25

Нова зупинка була ще гірша за попередні. В крихітному селі голова Чжао наказав кортежу зупинитися, звелів сину з невісткою вийти і уривчасто, коротко кинув:
- Я домовився зі старостою. Ми з пані Чжао переночуємо в його будинку. Ви двоє - в хижі для слуг. Завтра до вечора маємо прибути в Тіньчжоу.

- Так, батьку, я зрозумів, - Чжао Сюй схилив голову.  Тільки пальці ледь помітно смикнулись. 

Лісу мовчала, схилившись ще нижче, ніж чоловік, ховаючи погляд. Хоч би не видати себе!

- Байдикувати не будете. Податків вимагатиму, як з підданих. А через рік - ще й більше, - голова Чжао повільно погладив бороду. - Ніхто не зможе сказати, що я не наставляю свого сина.

«І ніхто не говорить, що ти його вбиваєш, а варто було б» - подумала Лісу, проте промовчала. 

І тільки в низькому, брудному будиночку, де їх поселили, нарешті дала собі волю, з силою штовхнувши ногою якийсь дерев'яний уламок на підлозі.
- Податків він хоче! Якщо ми побачимо в Тіньчжоу те саме, що й тут... я йому шию зверну, коли він заговорить про гроші!

- Лісу... голови кланів тобі не пробачать, якщо ти нападеш на нього відкрито! - злякано вигукнув Чжао Сюй, стиснувши її долоню в своїй. - Я не хочу тебе втратити.

Лісу замість відповіді коротко розсміялась.
Хотіла сказати: «тобто, за татом ти не шкодуватимеш, якщо що?». Але стрималась. Безшумно пройшлась по будиночку і взялась до справи. 

Напекла картоплі, як тоді, на полюванні. Чжао Сюй навіть пожвавішав, згадавши, і навіть вже не дивився такими сумними очима на низьку стелю і крихітні, тьмяні віконця. Лісу кинула на підлогу дорожній плащ.
- Це ще нічого… в поході буває і гірше. Зате уяви собі, в Тіньчжоу ми будемо самі собі господарі!

Чжао Сюй похитав головою:
- А гроші? Він же приїде по них через рік, а то й менше…

Лісу знизала плечима:
- Хіба ми здатні передбачити, що буде через рік?