Різко накидаю м’яку термо-ковдру на неї. Відвертаюся і прямую до виходу. Повітря навколо неї надто швидко нагрівається.
Підіймаюся пневмоліфтом у мої власні покої, з яких можна побачити ледь не весь Солкор як на долоні. Ранкове світло просочується крізь панорамне скло – веселе, гаряче, райдужне, наче в пику моєму похмурому настрою. Втім, воно тут завжди таке – тому і славиться на всю Галактику.
Хочеться щось кудись жбурнути, але руки пусті. М’язи досі пам’ятають вагу її тіла, під шкірою тримається липкий, роздратований жар. Усередині все випалене. Замість того, щоб закрити питання раз і назавжди, я привіз до власного дому головний біль, який тепер дихає під моїм дахом.
Різким рухом розстібаю верхні застібки темної софт-куртки, скидаю її на спинку пневматичного крісла і прямую до міні-бару, вбудованого у стіну. Кілька сенсорних рухів – і з охолоджувального ніпеля в крижану склянку наливається темний, шлейфовий лікер.
Мені потрібен холод. Мені потрібно вибити цей дратівливий гул із голови.
Майже невидима пневматична рука подає мені склянку. Мовчки, тонко реагуючи на мій настрій. І розчиняється у повітрі.
– Не найкращий час для дегустації, синку. Особливо враховуючи, як пульсують біо-метричні датчики безпеки дому.
З темного кутка просторої зали доноситься ледь чутний, специфічний звук повітряного шипіння.
Навіть не зводжу брів – надто добре його знаю.
Із напівтемряви випливає ергономічне літаюче крісло. Старий Еттер. Ледь не єдиний на всьому Солкорі, хто може з'явитися в моїх покоях без запрошення і залишитися після цього цілим.
Зморшкувате, схоже на стару кору дерева лице висвітлюється лише блідим блиском панелі керування. Старий тримає в сухих, пташиних пальцях келих із водою.
Темні, вицвілі від часу очі дивляться на мене з неприхованою іронією.
– Не спиться, Еттере? – кидаю через плече, роблячи жорсткий, обпалюючий ковток. Горло горить, але це хоч трохи повертає контроль.
– У моєму віці сон – розкіш, на відміну від тривожних вістей, – Еттер плавним рухом скеровує крісло ближче до панорамного вікна, де сіріє світанок.
– Наприклад? – питаю. Схоже, тривожні вісті надто швидко розбіглися цим будинком. Та за його межі не вийдуть, у цьому я впевнений.
– Ти проводив операцію власноруч. Вперше за скільки років?
– Не рахував, – знизую плечима, роблячи ще ковток. Заспокоює.
– Цікава дівчина, – промовляє Еттер, не зводячи погляду зі світанкової панорами за вікном.
– Звідки ти вже встиг її побачити?
– Хіба не вона була на митній станції?
Переводжу погляд на нього. Надто вже прозорливий. Завжди таким був. Незважаючи на геть перетиснуті канали, що не підлягають відновленню. Вже скільки я намагався поставити його на ноги! Марна справа.
– Не тільки на митній, – кажу, сам відчуваючи, як кам’яніє обличчя і стискаються щелепи.
Еттер дивиться уважно. Здогадується.
– Небезпечно залишати її тут, – промовляє нарешті.
– Ніхто не дізнається, – в моєму голосі відчувається метал.
– Не відпустиш її? – в його питанні мені чується прихований підтекст. Хоча, може, це я сам його вкладаю. Бо мені дійсно не хотілося б відпускати її, навіть якщо б мені від неї нічого не було потрібно.
Лише сильніше стискаю пальцями бокал. Був би скляній – давно вже луснув би. А так, лише підлаштовується під мій тиск.
Це всупереч усім моїм правилам, переконанням і моральному кодексу! Але ні. Не відпущу.
– Що сталося на тій станції, синку? – тихо питає Еттер.
– Митній? – хмикаю, посміхнувшись однією половиною губ.
– Ні, – надто серйозно відповідає старий. – В готелі на «Перигеї».
– Саме це я і збираюся з’ясувати, Еттере, – зітхаю, потираючи втомлені очі.
– Чому ти повернувся через загальну митницю? – його погляд гострий, пильний. Ми ще не встигли поговорити. Надто вже я був зайнятий гонитвою. Та вочевидь, Еттер вирішив, що настав час для розмови.
Дивлюсь на нього, не відводячи очей. В цій грі в гляділки я давно вже навчився перемагати будь-кого.
– Щоб звістка про загибель Алара Солкора не встигла розповсюдитися Парадизом, – відповідаю вагомо.
Любі, а перевірте, будь ласка, чи у всіх стоять сердечка на книзі) ❤️
#14 в Фантастика
#8 в Бойова фантастика
#504 в Любовні романи
#13 в Любовна фантастика
Відредаговано: 20.11.2026