Розділ 13. Природа містичного зв'язку

 Хочу я цього, чи ні, а мені таки доведеться його вислухати. Принаймні для того, щоб хоч на короткий проміжок часу не бачити усміхненого обличчя новоспеченого брата, котрий одним тільки своїм зверхнім виглядом напрошується на грубість.

– Куди ви поділи мій мотоцикл? – намагаюсь довідатись більше, щоб обдумати наступні дії.

– Забудь про нього! Краще помолись, щоб нам вдалось тебе звільнити й ти не відправилась слідом за своїм поневолювачем.

– Думаю, ти б не дуже засмутився! Одною проблемою менше. Тим паче тепер у тебе є той, ким можна мене замінити – син, про якого ти завжди мріяв.

– Марк тут ні до чого! Ти поводиш себе, наче мале капризне дитя! – важко зітхає мій батечко.

– Звісно, хто б сумнівався!

– Тобі доведеться мене уважно вислухати, адже тепер ти не вийдеш із цієї хижі, поки я не знайду спосіб тобі допомогти.

– Якби я не вибралась із колодязя – проблема б відпала сама собою? Чи не так?

– Припини так говорити! Я люблю тебе і ти досі моя донька!

– І справді, як я про це забула? – не можу, щоб не огризнутись. Мною вкотре заволодівають емоції, які так важко втримати в собі.

– Елі, я знаю про що ти думаєш. Я б ніколи не зрадив твою матір, якби була інша можливість віддати данину власній магії. Мої сили передаються виключно по чоловічій лінії. І, щоб перейняти їх, потрібен не звичайний хлопчик, а народжений від союзу з відьмою, яка здатна передати дитині значну частку своїх сил й при тому вберегти власне життя. Якщо хлопчик, який повинен успадкувати сили батька-відьмака, народжується у звичайної жінки – вона неодмінно помирає, а я не хотів, щоб така доля спіткала твою матір. Я не мав іншого вибору. Така плата за сили, які ніколи не просив.

– Ти зараз можеш говорити що завгодно. Як мені після всього тобі вірити? І це аж ніяк не пояснює твоїх жорстоких рішень стосовно мого заточення у старому колодязі. Мене туди просто кинули помирати.

– Мені прикро, що так сталось, та це менше зло за те, яке так прагне звільнитись із моєї пастки, використовуючи тебе.

– Ти ж розумієш, як абсурдно це зараз звучить? Ти на власний розсуд розпоряджається життями ні в чому не винних людей. Це не нормально і не робить тобі честі. Хто він такий? Ким являється мій поневолювач, якого ти так боїшся, що готовий йти на злочин?

– Він – вище зло, якому не місце серед людей. Мені хитрістю вдалось ув’язнити його, адже іншого способу позбутись від нього просто не існує, принаймні мені він не відомий. Якщо йому вдасться звільнитись – пожалкуємо ми усі! Він рідний брат Пека, якого Ася за допомогою власної родинної магії позбавила сил й змусила жити ненависним життям серед людей, яких він завжди вважав нікчемними. Про твого поневолювача майже нічого невідомо і в цьому його головна сила, адже коли не знаєш ворога в обличчя, не маєш жодної можливості йому протистояти.

– Він прийшов, щоб помститись?

– Схоже на те! А коли мститься нечисть – невинних жертв просто не уникнути. Навіть ув’язненим у мотоциклі, йому вдавалось відбирати людські життя й калічити долі.

– Розкажи мені про зв’язок, який нас об’єднує. Що це все означає і як його розірвати раз і назавжди?

– В тому то й річ, що я не знаю – важко зітхає батько, проводячи своєю рукою по сивій бороді. – Подібні зв’язки ніколи не зникають безслідно. Зазвичай, людина, яка, якимось чином, пов’язана зі світом зла, не проживає й кількох днів після спроб його обірвати.

– Це я вже зрозуміла, та яким чином він встановлюється?

– Здебільшого, темний прив’язує до себе душу людини на духовному рівні. Часточка душі об’єднується із темною енергією, яка дозволяє без будь-яких перешкод керувати волею людини. Ця енергія пускає темні паростки у світлій аурі жертви і її майже нереально очистити. Ти просто стаєш його маріонеткою, лялькою для досягнення цілей, або розваг. Інколи такі зв’язки тривають до смерті нещасного. Та з тобою такого не станеться. Не у кожного батько – відьмак у шостому поколінні. – Одразу намагається вселити в мене надію, адже після його слів, по моєму зблідлому обличчі течуть сльози.

– Мені потрібно поговорити з Асею. – Шепочу тремтячим від сліз голосом.

– Я відправив її додому. – Ошелешує несподіваною відповіддю.

– Навіщо ти це зробив? Вона хотіла допомогти!

– Її ярчуки загроза для всіх нас. Вони не можуть нашкодити Асі, адже, якимось чином, її предкам вдалось виростити їх для її ж захисту, що вже суперечить природі цих створінь. Та й передбачити їх поведінку доволі складно, тому що народжені вони у сьомому поколінні, що робить їх ще більш небезпечними й непередбачуваними. До подій останніх днів, жодна жива душа не знала, що вони можуть приймати людську подобу і жити серед людей не викликаючи жодних підозр. Та й те, що їх двоє, не менш несподівано. Вони, наче зброя масового винищення всього надприродного. Як я вже казав, Асю вони не чіпають, та інших, наділених подібними силами, або відмічених злом – сприймають як ворогів. Ми для них непотріб, від якого потрібно очистити землю й звільнити з-під нашого впливу людство. У них немає чіткої межі між добром і злом. В будь-який момент вони можуть втратити контроль і від тебе й мокрого місця не залишиться. Один тільки їх укус – смертельний для таких, як я. Зараз тільки Асі вдається впливати на них. Та, що буде, коли її не стане?