Розділ 1. Доторкнутись до мрії

– Цей байк просто створений для тебе. За таку ціну не знайдеш нічого кращого. Це ідеальний варіант – намагається переконати мене Ден, номер телефону якого було вказано в оголошенні, демонструючи всі явні плюси й збережений зовнішній вигляд виставленого на продаж мотоцикла. Та навіть без його запевнень, я вже знаю, що поїду звідси тільки за кермом цього монстра.

 Він полонив моє серце з першого погляду, а коли я сіла за кермо – в полон потрапила моя душа. І якби я тільки знала, що це відчуття зовсім не пов’язане з банальною радістю від споглядання мрії всього мого свідомого життя. Шосте чуття підказувало мені, що не варто поспішати й потрібно розглянути інші можливі варіанти. Та я була надто засліпленою, щоб дослухатись до власних відчуттів, які губились на фоні першого враження від огляду мотоцикла. Я закохалась в нього буквально з першої секунди, прикипіла з першим дотиком. Мабуть, так відбувається завжди, коли про щось мрієш тривалий проміжок часу і зрештою отримуєш бажане. Ці відчуття важко передати словами. Все всередині тріумфує, щастя переповнює і ним хочеться поділитись з усім світом. Тримати свою мрію у руках і знати, що тепер не відпустиш – просто неймовірні відчуття, які майже неможливо описати словами. Ти відчуваєш шалений ритм власного серця, який відлунням звучить у твоїх вухах.  

 Ден все ще намагається якось вплинути на моє рішення щодо купівлі байка, та я вже просто його не слухаю. Вся моя увага сконцентрована навколо цього красеня. Я, наче загіпнотизована, не зводжу з нього свого повного захвату погляду. Хлопець заводить двигун і цей рев звучить, наче мелодія, яка переплітається із моїм серцебиттям і звучить в унісон. Кожною фіброю душі відчуваю, що навіть, якби він володів явними недоліками, я б все одно його купила. За декілька хвилин Ден глушить двигун, а я все ще у полоні цього загрозливого, повного потужності звуку. Голос продавця звучить, наче із далеку. Я проводжу своєю рукою по обтічній формі мотоцикла й помічаю дивні позначки на бічній його стороні. Щось схоже на рунічні символи. У цей момент вираз обличчя власника мотоцикла різко змінюється. Від посмішки, яку він демонструє упродовж всієї нашої зустрічі, не залишається й сліду. Він стає якимось напруженим. Його тіло видає хвилювання, яке він намагається приховати. Або мені тільки здається і я себе накручую.

 Та з цими символами байк виглядає ще більш привабливим, тому я не запитую що вони означають. Вони доповнюють його дизайн і додають таємничості. Чорний колір і хромовані деталі виблискують у сонячних променях, манять прийняти його у свою сім’ю, відкинути всі «але» і дозволити наповнити своє життя новими відчуттями, які може подарувати тільки він. І я піддаюсь внутрішньому голосу, який лукаво нашіптує не задумуючись зробити цей важливий для мене крок. Саме цього я хотіла все своє свідоме життя.

– Беру! – твердо заявляю, не бажаючи прощатись ні на мить зі своєю мрією. Хочеться прямо зараз сісти на нього і рвонути вперед, залишаючи позаду час, коли я не мала змоги відчувати подібне.

– Вітаю з покупкою, – наче, видихаючи з полегшенням, тисне мені руку Ден і приймає плату. Приємна посмішка знову красується на його обличчі, стираючи безслідно секундне напруження.

 Він протягує мені чорний шолом і я сідаю за кермо, отримуючи просто шалену насолоду від цієї близькості, близькості до мрії.

 Поряд з власником байка увесь цей час мовчки стоїть ще один чоловік, який не промовляє жодного слова поки ми обговорюємо деталі купівлі. Він просто пропалює мене своїм прискіпливим поглядом. Таке враження, що сам не проти стати власником цього залізного коня. По його обличчі важко щось прочитати, та мені байдуже про що він думає. Все вже вирішено і я не вагаючись заводжу мотоцикл, який вітає нову власницю своїм диким ревом. Кличе за собою у неймовірну подорож. Рушаю з місця, прощаючись з чоловіками, які залишаються далеко позаду.

 Серце ледь не вискакує з моїх грудей. Адреналін вирує крові. Тепер мої будні ніколи не будуть сірими, тому що у моєму житті появився він. Мій світ набуває нових фарб і вибухає невідомими до цього моменту відчуттями, чужими до знайомства з моїм новим другом. Я, наче отримую крила, які палають вогнем і зігрівають мою душу. Швидкість дарує нові відчуття, які розливаються тілом і яких ніколи не пізнаєш, не сівши за кермо. Хочеться кричати від задоволення і щастя. Тепер я не самотня. Тепер у мене є він. Я завжди вірила у твердження, що коли якась річ повинна бути твоєю – нічого не здатне цього змінити. Так відбулось й з цим байком. Побачивши його вперше на фото в оголошенні про продаж, я вже тоді знала, що він буде моїм, незважаючи ні на що. Ми призначені один для одного і цього не змінити. Я, наче одурманена набрала номер, вказаний в оголошенні й домовилась про зустріч, яка повинна була назавжди змінити моє життя. І не помилилась. Він очікував саме на мене.

 Серце досі вистукує, наче навіжене. Навіть коли я глушу мотор біля свого орендованого будинку й заводжу його до гаража. Знімаю шолом й ставлю на мотоцикл. Обходжу його в черговий раз навколо й присідаю поряд, зосереджуючи свою увагу на дивних позначках. Вони, наче вирізьблені. Цікаво що вони означають і хто їх тут викарбував. Ловлю себе на думці, що варто було поцікавитись, та все ж усвідомлюю, що щоб вони не значили, свого рішення я б не змінила. Хочеться залишитись з ним у цьому гаражі, та розумію, що тепер він ніде не дінеться і я зможу у будь-який момент повернутись і вирушити у заплановану подорож, звільняючи свою голову від гнітючих думок, які останнім часом частенько полюбляють там засідати.

Я сумую за батьками, які живуть за сотні кілометрів і яких можу відвідувати тільки під час відпустки на роботі. Ми підтримуємо тісний зв'язок на відстані. Та про купівлю свого  Ероу – нове ім’я мого красеня, їм нічого не розповім, адже вони завжди були проти. Я їх дуже сильно люблю, тому не хочу, щоб вони хвилювались. Це буде моєю маленькою таємницею. Нашою з ним таємницею. Можливо з часом, я зможу поділитись з ними своєю радістю, та це станеться ще не скоро. Саме через їхнє не схвалення я довго зволікала з рішенням, та зрештою це моє життя і я відчуваю, що все зробила правильно. Це те, до чого я йшла. Мене з самого дитинства вабили мотоцикли. Я могла не звернути увагу на того хто керував ним, та жодного разу не проходила повз, не окинувши поглядом сам байк. З повними захвату очима, проводжала кожен мотоцикл, який проїжджав повз вікна батьківської домівки. Вже тоді я знала, що настане час і я неодмінно стану однією з цих щасливчиків за вікном.