Розчарування.

Лють  затмарила мої очі швидше ніж я зміг її приборкати. Я підлетів до них як скажений, кулак відразу врізався йому в обличчя, за шкірки я віддтягнув його від дівчини, та втиснув його в стінку так, що посипалась штукатурка. 

- Ти якого дідька робиш, дебіл!!, - я так сильно кричав на нього, що здавалось голосові зв'язки порвуться. 

- Нокс, відвали, - рявкнув він та вдарив мене у відповідь. Щелепа сильно заболіла і я відчув присмак крові на язиці. - Це моя тьолка, я сам з нею розберуся, йди куди йшов, - господи, я стиснув руки так сильно, що кісточки побіліли. 

- Від завтра, я не хочу бачити тебе в команді, - мій голос перейшов на тихе гарчання.  - Я не вийду з тобою на один лід, після того, що я побачив сьогодні,  ти ніщо і звати тебе ніяк. Якщо завтра, я побачу тебе на арені, я знищу тебе, ти мене зрозумів?, - я знов притиснув його до стіни та злегка вдарив головою.

- Пішов ти, чмо, - крякнув він, харкнувши мені під ноги і пішов геть. Абсолютно точно, я не знаю як поводити себе з дівчатами, які зазнали фізичного насилля, але я не можу залишити її тут. 

- Хей, Айві, я абсолютно точно не знаю, як зараз мені поводитись з тобою, але я до біса хочу забрати тебе звідси. Ти не будеш проти, якщо я торкнусь до тебе?, - дивлячись в ці прекрасні каро - зелені очі, я був розгубленим підлітком, який не знав що робити. Тільки зараз я звернув на неї увагу, як на дівчину. Дуже довге, чорне волосся, каро - зелені очі, не високого зросту, дуже тоненька талія, та прекрасні пишні бедра. Я залип, знову. Про що я взагалі думаю бляха, треба витягнути її звідси.

- Так, так, все окей. Я не боюсь чужих дотиків, - вона тяжко видихнула та обняла сама себе руками. Вона виглядала так беззахистно та втомлено, що вмить мені захотілось захистити її від усього світу.

- Ооокей, - потираючи потилицю протягнув я, - Тоді пропоную сходити випити кави, а потім я відвезу тебе до Метью та Емі, звісно якщо ти не проти. 

- Звісно, я тільки за, - нарешті на її вустах з'явилась посмішка і мені відразу стало легше. На дворі дуже похолодало, тому я зняв своє ігрове худі та накинув на плечі Сінабончику. - Не потрібно, мені не холодно, - її голос звучав так тихо, що я ледь почув його.

- Сінабончику, не сперечайся, - бляха, дибіл, але це прізвисько вирвалось швидше, ніж я прикусив язика.

- Ти... ти дав мені прізвисько?, - я вперше почув її хрипкий сміх, і член відразу смикнувся в штанях. Та що зі мною не так, на Кендалл мій член не встав, навіть при тому, що вона була майже гола, а тут всього навсього сміх. - Але, чому Сінабончик?, - її шикарна брівка вигнулась в питанні.

- Нууу, ти дуже солодко пахнеш ванількою та корицею, тому воно якось само з'явилось в моїй голові, - червоніючи відповів я. - Тож, ходімо в "Крижане лезо "?

- Так, ходім, - вона зніяковіло посміхнулась, закуталась в мій худі та пішла попереду. Худі, яке добіса гаряче виглядало на ній. Вперше дівчина носить моє прізвище та номер на спині. 

- Розкажи, що ти любиш? Хоча ні, зачекай..., - я звів брови, хотів вгадати самостійно. - Це гарбузовий лате ,або капучіно з карамельним сиропом, правильно?, - сказав я свої здогадки, адже дівчина яка пахне ТАК, не може любити щось інше, але як же ж з тріском розбились мої іллюзії.

- До біса, американо, чистий американо, - її посмішка така хитра, ніби вона перемогла у всесвітньому конкурсі краси.

- О дідько, нііі, - закричав я, та схопився за серце - Ти розбила моє серце, це ж гидота, - тільки мої губи зімкнулись, як по біцепсу прилетів кулачок, маленький, ледь відчутний і відразу ж зляканий.

- Ох, бляха, пробач, пробач мене будь ласка, - знову сльози в очах та тремтіння в голосі. Іноді мені здається що ця дівчина боїться навіть власної тіні.

- Сінабончик, все гаразд, я не він , переді мною не потрібно вибачатись, тим більше твій удар, слабший ніж в мого племінника, якому всього 6 років, - я хитро усміхнувся, щоб хоч якось її заспокоїти та розвеселити. - Потрібно терміново зайнятися твоєю фізичною формою, - я не можу не посміхатися біля неї. Хоч її зовнішність і не відповідає характеру, але це просто ангелочок. 

- Пішов до біса Ноксе, - склавши губки бантиком буркнула вона. А в цієї кішечки однозначно є характер, і будь я проклятий, якщо не дізнаюсь її всю. Вона зацікавила мене ще тоді, в барі, але тоді було не до того, треба було розібратися з тією сукою Кендалл. 

- Уууу, а хто це тут показує свої зубки і кігтики?, - не стримавшись піддьоргую її я. З нею я можу поводитись тільки так, ніжно, усміхнено. Вона викликає посмішку тільки своєю присутністю.