Глава 9. Пристрасть в кожному русі

Вівторковий вечір накрив проспект Соборний звичною для осіннього Запоріжжя прохолодою. Прифронтове місто занурювалося в сутінки під глухий, монотонний гул генераторів біля кав’ярень та періодичне протяжне виття сирен, на яке в залі хореографії на третьому поверсі старої будівлі вже ніхто не звертав уваги.

Ліля стояла біля великого дзеркала, затягуючи шнурки на легких танцювальних кросівках. На ній були вільні спортивні штани та облягаючий чорний топ під саме горло — її незмінна, звична деталь, що наглухо ховала шию від сторонніх очей. Обличчя під шаром легкого, але стійкого професійного тону виглядало бездоганно. Після поїздки до Києва та розмови з Даною на балконі всередині неї нарешті з'явилося дивне, майже забуте бажання — просто повернути собі власне тіло. Відчути рух, який не пов'язаний із роботою в салоні чи палетками з консилерами. Бачата здавалася ідеальним варіантом: соціальний танець, де ніхто не вимагає від тебе дипломів, суто ритм, стегна і повне перезавантаження мізків.

Зал швидко наповнювався людьми. Дівчата розминалися, сміялися, обговорювали столичні новини та прильоти. Ліля відійшла в куток ближче до вікна, налаштовуючись на тренування, коли вхідні скляні двері знову рипнули.

У залу зайшов Андрій.

Ліля миттєво застигла, а її очі ледь помітно звузилися. Лють, перемішана з чистим подивом, знову гарячим струменем ударила в голову. «Та він що, знущається з мене?!» — промайнуло в думках.

Але Андрій був не один. Поруч із ним йшла висока, неймовірно ефектна брюнетка в коротких шортах і облягаючій майці з глибоким вирізом. Дівчина трималася за його лікоть так впевнено і щільно, наче демонструвала всьому залу свої задокументовані права на цього чоловіка. Вона постійно щось щебетала йому на вухо, закидаючи голову назад у голосному сміху, і під час ходьби так відверто й пристрасно хитала стегнами, що чоловіча половина залу миттєво замовкла.

Андрій виглядав розслабленим, але Ліля, яка знала його п'ять років, одразу помітила, як напружилися його широкі плечі під спортивною футболкою, коли його погляд зустрівся з її відображенням у дзеркалі. Він не чекав її тут побачити. В його очах на мить промайнуло дике замішання, але він миттєво взяв себе в руки. Хто була ця дівчина, чи є між ними стосунки — залишалося повною інтригою. Вона буквально липла до нього, вбиваючи кожну жінку в залі своїм порцеляновим виглядом і відвертими рухами.

— Так, народ, стаємо в коло, розминаємо базовий крок! — плеснув у долоні тренер, перериваючи думки Лілі й вмикаючи колонку, з якої в ту ж секунду полився тягучий, гарячий домініканський біт. — Один, два, три, тап! П'ять, шість, сім, тап! Стегна м'якше, дівчатка!

Брюнетка поруч з Андрієм одразу почала танцювати так, наче все життя провела на кубинських карнавалах. Вона крутилася навколо нього, притулялася стегнами під час кожного тапу, змушуючи його тримати її за талію. Андрій слухняно рухався в такт, але його погляд зрадницьки, щохвилини ковзав через увесь зал туди, де стояла Ліля.

— А тепер розбираємося по парах! Чоловіки запрошують дівчат! — скомандував тренер після двадцяти хвилин розминки.

Хлопців на тренуванні, як завжди на соціальних танцях, було катастрофічно мало — чоловік п'ять на двідцять дівчат. Брюнетка миттєво затягнула Андрія у свій куток, міцно перехопивши його долоні. Ліля залишилася стояти сама біля дзеркала, спокійно чекаючи, поки її відправлять на лінію соло-дівчат. Вона не збиралася набиватися в пари.

— О, у нас якраз хлопець без пари залишився! — тренер підштовхнув у бік Лілі високого, симпатичного шатена в чорній футболці. — Денисе, ставай до Лілі. Попрацюйте над базовим веденням.

Денис посміхнувся, демонструючи ямочки на щоках, і впевнено підійшов до неї:
— Привіт. Не проти?
— Привіт. Тільки зважай, я перший раз, — спокійно відповіла Ліля, вмикаючи свою фірмову ввічливу посмішку.
— Нічого, я підстрахую, — Денис плавно поклав свою велику долоню їй на талію, а іншою рукою перехопив її пальці. — Головне — розслабся і слухай моє ведення. Один, два, три...

Рухався Денис чудово. Він упевнено вів її по залу, чітко контролював кожен крок, і Ліля мивоволі розслабилася, піддаючись ритму бачати. Вона плавно похитувала стегнами, її рухи ставали м'якшими, а спина під застебнутим гольфом трималася ідеально рівно. Збоку це виглядало неймовірно гарно й гармонійно.

Андрій у цей момент ледь не збився з кроку. Шалена, судорожна чоловіча ревність різанула по мізках так, що в очах на мить потемніло. Бачити, як чужий, молодий хлопець упевнено тримає його колишню дружину за талію, а вона при цьому м'яко посміхається і слухняно йде за його веденням, було вище його чоловічих сил. Магічний пендель ревнощів увімкнув у ньому такий азарт, що на лобі знову зрадницьки налилася жила. Його подруга щось гаряче шепотіла йому, вигинаючи спину, але Андрій її вже не чув. Його мозок судорожно вигадував, як зламати цю геометрію залу.

— Так, народ, увага! — тренер знову плеснув у долоні. — А тепер стандартна фішка бачати — руеда! Міняємося партнерами по колу на кожен четвертий рахунок! Дівчата переходять до наступного чоловіка! Поїхали!

Андрій зробив глибокий вдих. Це був його шанс. Він швидко прорахував траєкторію кола, навмисно сповільнив крок своєї брюнетки на два рахунки, пропустив одного хлопця вперед і підгадав рух так, що на наступному перехідному такті перед ним опинилася Ліля.

Денис слухняно відпустив її руку, передаючи далі за колом, і Ліля зробила крок вперед, з розгону врізавшись прямо в міцні, закам'янілі груди Андрія.

Його великі долоні миттєво, занадто жорстко і міцно обхопили її талію, притискаючи до себе набагато ближче, ніж вимагали правила танцю. Пальці Лілі впиралися в його плечі. Музика стала повільнішою, густішою, наповнюючись тією самою небезпечною пристрастю, від якої повітря в залі вмить стало гарячим.

— Ти що твориш, Андрію? — тихо, з шипінням видихнула вона йому прямо в обличчя, намагаючись відсахнутися назад. — Відпусти мене. Там твоя дівчина вже очима мене на шматки ріже.
— Не відпущу, — так само тихо, низьким і хрипким голосом відповів він на вухо, впевнено розвертаючи її в кроці й ігноруючи правила загального кола. Вони просто випали з руеди, залишаючись у своєму власному, тісному просторі. — Я бачу, ти в Києві часу даремно не втрачала. Навчилася стегнами крутити перед чужими мужиками? Хто цей Денис взагалі такий?