Глава 8 .Києве, чекай, або подорож трьох богинь

Недільний обід у родині Андрія завжди нагадував засідання ради директорів великої корпорації. Батько, Олег Петрович, колишній головний інженер одного з металургійних гігантів Запоріжжя, сидів на чолі столу в бездоганно білій сорочці, незважаючи на вересневу прохолоду. Він тримав виделку так, наче це був вимірювальний циркуль, а матір, Олена Василівна, мовчки підливала борщ у глибокі порцелянові тарілки.

— Ну і що далі, сину? — Олег Петрович підняв важкий погляд на Андрія. — Юристи сказали, розлучення оформлено. Квартиру ти їй залишив. Фірма твоя зараз ледве дихає через ці постійні прильоти по логістичних вузлах. Ти взагалі контролюєш своє життя?

Андрій повільно опустив ложку. Всередині все стиснулося від звичної батьківської пресії, але після тієї зливи під навісом і рожевого тубуса на Правому березі він відчував себе іншим. Тієї колишньої потреби виправдовуватися і доводити, що він «ідеальний успішний син», більше не було.

— Я живе, тату, — спокійно відповів Андрій, дивлячись батькові прямо в очі. — І фірма працює. Ми переобладнали ангар на Правому під студію, Тетяна Марківна платить хорошу оренду. А Лілі квартира потрібна більше, ніж мені. Вона... вона встала на ноги. Працює візажистом.
— Візажистом? — Олена Василівна сплеснула долонями. — Боже, Андрюшо, вона ж викладачкою була! Професія, статус... А тепер що? Фарбує людей? Після всього, що сталося з її обличчям? Я як згадаю її в тій реанімації... Це ж жах. Як ти з цим жив взагалі цей місяць?

Андрію раптом стало дико, нестерпно соромно за матір. За її цей брезгливий тон, який він сам колишній підсвідомо копіював.
— Я жив погано, мамо, — жорстко відрізав він, і його міцні щелепи стиснулися. — Бо я був егоїстом. Думав про те, як її шрами зіпсували моє красиве життя. А вона виявилася сильнішою за нас усіх. Вона не ховається. Вона заробляє сама. І якщо ви ще хоч раз назвете її роботу чи її обличчя «жахом», я просто встану і піду.

У кімнаті зависла дзвінка, мертва тиша. Олег Петрович здивовано підняв брови, вперше розгледівши в синові не слухняного хлопчика, а дорослого чоловіка з хребтом.

Тут екран телефона Андрія завібрував на столі. Дзвінок у месенджері з Польщі. На екрані з'явилося засмагле, веселе обличчя його молодшої сестри, двадцятирічної Аліни. Вона виїхала в Краків ще на початку війни, вчиться там на архітектора й клала на всі сімейні канони.

— О, привіт усім! — закричала Аліна в динамік, поправляючи пасмо рожевого волосся. — Що, знову Андрійка виховуєте? Андрюх, я чула від мами про ваше розлучення. Ти взагалі бачив її нову професійну сторінку в інсті? Вона такі неонові кампейни для Тетяни Марківни робить — весь Київ на вухах! Я її роботи своїм викладачам на кафедрі дизайну показувала, вони в шоці від того, як вона тримає світло. Короче, братику, якщо ти її профукав через те, що злякався її травм, то ти повний бовдур. Тобі треба терміново міняти щось у своїй голові. Все, цьом, у мене пара!

Екран згас. Андрій мимоволі посміхнувся. Сестра, сама того не знаючи, дала ему ще один легкий чоловічий пендель. Він підвівся, упевнено поправив піджак і кивнув батькам:
— Дякую за обід. У мене справи в офісі.

У родині Лілі все відбувалося з точністю до навпаки. Там панував суцільний, галасливий і хаотичний матріархат. Батьки жили на Космосі, а старша сестра Соня з чоловіком Толею та п'ятнадцятирічною донькою Даною окупували велику трикімнатну квартиру на Металургах.

Коли Ліля зайшла до них у суботу, її одразу з порогу збила з ніг хвиля дитячого крику, запаху печених пирогів та гавкоту старого й сліпого спанієля.
— Лілечко! Прийшла! — Соня, пишна, енергійна жінка з вічним рушником на плечі, міцно обійняла її, навіть не глянувши на ліву щоку. Для неї Ліля була просто молодшою сестрою, яку треба було терміново нагодувати. — Толю, неси стілець! Дано, вилізь із телефона, Ліля прийшла!

Чоловік Соні, Толя, вискочив із кухні з брудними від мазуту руками, але з широкою, сяючою посмішкою на все обличчя. Він був нормальним, компанійським і неймовірно веселим чоловіком, який міг за дві хвилини розрядити будь-яку обстановку найкращим анекдотом.
— О, мала, привіт! — гукнув Толя, витираючи долоні об ганчірку. — Якраз вчасно. Твій кейс живий? Не порозсипала свої чарівні банки? Якщо треба на ньому замок підварити або колеса від тачки прикрутити, щоб легше було тягати, — ти кажи! Я в гаражі такий тюнінг твоїй косметичці зроблю, що Тетяна Марківна твій кейс собі замість мерседеса забере!

Ліля сіла за стіл, відчуваючи, як уся та напруга, яку вона щоранку ретельно змивала разом із робочим гримом, тут остаточно зникає. Тут панував повний затишок. Ніхто не витріщався на її рубці, ніхто не ховав очей, а завдяки Толі на кухні стодав безперервний регіт.

— Короче, план такий, — Соня рішуче шльопнула на стіл три квитки на потяг «Запоріжжя – Київ». — Мені треба в столицю на закупівлю товару для магазину. Тобі, Лілю, Тетяна Марківна вибила пропуск на закритий майстер-клас французького гримера. Ну й Дану беремо, бо вона в мене вже три місяці ниє, що втомилася від цієї прифронтової рутини. Дівка хоче тупо розвіятися, по Хрещатику погуляти. Їдемо втрьох. Жіночий десант. Толя залишається на господарстві зі спанієлем.
— Та без проблем! — реготнув Толя, підмигнувши Лілі. — Ми зі спанієлем за тиждень таку холостяцьку вечірку закотимо, що сусіди МНС викличуть. Головне — привезіть мені з Києва нормальних київських тортів, а не оцю вашу дизайнерську траву в коробках!

З кімнати вилетіла п'ятнадцятирічна Дана — класичний підліток у безформному худі три ікси ель, але з палаючими від щастя очами. Вона миттєво кинулася на шию Лілі, повністю ігноруючи матір. Хоч Ліля й була її тіткою, вони спілкувалися суворо на «ти», були ближчими за найкращих подруг, розуміли одна одну з пів погляду й завжди вміли знайти спільні пригоди та таємниці від Соніного строгого контролю.
— Є-є-єс! Київ! Лілю, ти найкраща! Нарешті ми виберемося з цих чотирьох стін! Побачимо нормальні кав'ярні, розвіюся хоч на повну! Мам, обіцяю не скиглити весь тиждень!
— Ага, обіцяє вона, — задобродушно пробурчала Соня. — Знаю я вас обох, дві шукачки пригод. Обов'язково десь вляпаєтеся. Все, збираємо речі. Виїзд у понеділок увечері.