Розділ 19 Марк.Розплата

Розділ 19  Марк.Розплата     3.09.18г

Сидячи у своєму кабінеті Марк намагався  згадати всі подробиці короткого, але яскравого роману. Спочатку мама всі вуха йому продзижчала, розхвалюючи нову доглядальницю. І добра, і уважна, і гарна. Добре готовить, може підтримати бесіду. Чоловік був заінтригований. Ніколи раніше прискіплива мати так ні про кого не озивалася. Тільки син був для неї «світлом у віконці».

Рано овдовівши, Таїсія Семенівна сама виховувала Маркушу, горбатячись на двох роботах. «Вчися, синку,- часто повторювала вона, гладячи його по голові. - Нам нікому допомогти. Сам прокладай собі дорогу в майбутнє». І він прокладав, намагався. Зубрив ненависну математику, робив досвіди по фізиці, учив англійську граматику. Щоб не розчаровувати улюблену маму, виправдати її довіру, порадувати. Тому їй було, чим пишатися: до 30 років син отримав вищу освіту, зайнявся бізнесом, одружився на дочці високопоставленої особи, а потім і кар'єра пішла в гору. І ніяка нещаслива інтрижка не повинна це зруйнувати. Як він, продуманий і холоднокровний, міг попастися в руки інтриганки?

Заінтригований, Марк вирішив особисто познайомитися із хваленою доглядальницею й, накупивши продуктів, поїхав у гості до мами. Соня зробила на нього враження. Недурна, навіть дуже. Одягнена просто, але акуратно. Непомітний макіяж, модна зачіска, відсутність пафосу, яким так грішили знайомі дами. У міру начитана, скромна, але не замкнена.  Завальский давно не зустрічав подібних дівчат. І він почав робити помилки. Одну за іншою.

Марко навіть собі не міг зізнатися, що ні про що не жалував. Соня додала йому чимало прекрасних моментів. І справа не в тому, що вона його обплутала й обкрутила. З Ладою йому було нудно, він постійно щось повинен був доводити тестеві, відігравати роль і проживати чуже життя. У той же час його дратувало, коли коханка стала перетворювати зйомну квартиру в затишне сімейне гніздечко. Без пафосу, вичернусті, але якось уже по-міщанскі. Марк же звик до свого котеджу (хоча він і належав дружині) з альтанкою, терасою, антикваріатами. Для нього Соня годилася лише на роль коханки. Не було в ній світського лиску, який постійно його оточував, виховання. Провінція в ній чітко проглядувалася, не була вона світською левицею.

Соня щиро раділа їхнім зустрічам, була закохана, немов кішка. І все. Гарною мордочкою кар'єру не зробиш і ситий не будеш. Марко ніколи не проміняє своє життя, нехай і фальшиве, на інше. Він прагне насолоджуватися благами, а не жити від зарплати до зарплати, відсиджувати відведені години, і вичавленим, немов лимон, вертатися додому до дружини і дітей. Діти… Марко вже не знав, чи хоче їх. Винної уваги він би їм не приділяв через зайнятість. Кар'єра і політика віднімає багато сил і енергії, а дозволити чужим людям (нехай і професіоналам) виховувати своєї дитину Завальский вважав неправильним.

Соня розіграла погані карти. Вони могли й далі продовжувати інтрижку, але амбіційній дівчині хотілося більшого. Він не може винити її у вагітності. Сам винуватий, був необережний. Але як хоробро безневинна закохана ягничка скористалася ситуацією!

А тепер ця чортова лялька-детектив прагне розкопати правду. У кожного вона своя. Не міг він дозволити якомусь дівчиську зруйнувати те, що він так ретельно творив. Скільки він брехав, крав, підставляв…Але хто не без гріха? І треба ж їм знову зустрітися через 5 років! Старі рахунки. Марк розумів, що Віка захоче з ним поквитатися за звільнення зі служби.

Дати їй грошей? Ні, не візьме. Ще й хабар оформлять. Занадто честолюбна. Максималістка. Марка дивувало й дратувало, що є люди, які живуть за своїми правилами й законами. Законами совісті. Він зло посміхнувся. Нехай котиться зі своєю правдою подалі. І навіщо вона стала копатися в минулому Соні? Їй 27, і така дурна. Життя не вчить Павлову ловити удачу за хвіст і триматися подалі від небезпеки. Ніякого інстинкту самозбереження. Але ж він її попереджав, щоб не лізла  в пащу до лева. Ще цей синок Семенова упадає навколо неї. Дітки забавляються й веселяться, а в нього життя руйнується.

Марко запросив «непідкупну» Вікторію на зустріч. Вона не дурна, зробить усе, як потрібно. А що потрібно йому? Закрити рот цьому шукачеві. Усі ці роки спрага помсти, напевно, клекотала в грудях Павлової. І отут надався такий шанс втопити кандидата в губернатори напередодні виборів. Ні, він не дозволить ворогам і недоброзичливцям танцювати на його могилі. Сьогодні він покінчить зі своїми страхами. Раз і назавжди. Марк лише недавно став забувати про те, що відбулося в ту ніч.

Марк пам'ятав, яким щастям світилися очі Соні, коли вона повідомила про вагітність. Але потім вона заговорила про те, що дитина повинна рости в повній родині й усяке марення про любов. «Ми будемо такі щасливі. Я навіть придумала ім'я для нашого маляти. Якщо народиться хлопчик, назвемо Микита, а дівчинка - Таїсія. Як тобі? Представ, маленький чоловічок із твоїми чорним волоссям, проникливими очима…»

Апогеєм усього стала заява, що Марк, нарешті, повинен визначитися й зробити правильний вибір, тобто піти з родини. Це стало межею терпіння Завальского, останньою краплею. Він зрозумів, що Соня буде давити на нього. Їй вистачить відчаю прийти в його будинок, до його дружини із претензіями. Тоді він втратить усе. До такого повороту подій Завальский був не готовий. І він усунув перешкоду на шляху до мрії.

У той вечір Соня приготувала вечерю, одягла сексуальний пеньюар і з порога прийнялася пестити Марка. Вони пили за «нове життя». Коханцеві із труднощами вдалося переконати Соню зробити пару ковтків вина, аргументуючи, що плоду це шкоди не принесе, а їй підвищить гемоглобін. Марк знову переживав момент, до якого так ретельно готувався. Він спостерігав, як рухи дівчини стали млявим, і запропонував прийняти перед сексом розслаблюючу ванну. Поки вода набиралася, Соня стала напівсонною. Марко на руках відніс її й поклав у теплу воду з піною. А потім відбулося найжахливіше.