Розділ 14 . Регіна.Ілюзія щастя

Розділ 14 . Регіна.Ілюзія щастя

Мати Руслана після того, як Іван кинув її, дуже страждала. А потім завела молодого коханця, із сайту знайомств. Їй 46, йому 30. З Максимом Реґіна намагалася забути зрадництво чоловіка й залікувати сердечні рани. Вона познайомилася із хлопцем через 2 місяця після відходу Івана за порадою подруг. Її заміжні й розведені подружки частенько реєструвалися на подібних сайтах у пошуках пригод і нових вражень. На які тільки хитрування не йшли забезпечені дамочки, щоб молоді коханці не довідалися правду про їхнє дійсне положення в суспільстві й матеріальний стан. Тільки розведені жінки могли з'явиться в суспільстві красенів-кавалерів, щоб позлити колишніх старих чоловіків. Реґіна ж не могла ненавидіти Івана, з яким прожила 25 років. Вона любила його, він був її першим чоловіком. З ним вони починали все з нуля. Іван захищав кандидатську дисертацію, потім докторську, досягши небувалих висот у кар'єрі. Влада зіпсувала його.

         Спочатку Реґіна вийшла з декрету й пішла працювати на кафедру у Фармінститут. Але потім Руслан у садку став боліти, підхопив пневмонію. Вони із сином довго лежали в лікарні, поки здоров'я хлопчика не відновилося. У Харкові в них не було родички, яка могла б не няньчити 4-х літнього хлопчика. Віддавати сина в область, до далекої рідні, Іван не захотів. Батьки Реґіни емігрували в Ізраїль і кликали дочку із собою, але вона залишилася вірна батьківщині, чоловікові й родині. Разом з Іваном вони пережили розвал СРСР, закриття НДІ, але фармація була завжди потрібна. Наукові праці Семенова були помічені, їх хвалили й розробки впроваджували в життя. Завдяки розуму Івана вони не відчули безгрішшя, коли країна зазнавала труднощів, зароджувався ринок. Реґіна стала домогосподаркою. Вона виховувала сина й була для коханого чоловіка надійним тилом.

         Зростав Руслан, радуючи батьків своїми здатностями в гуманітарних науках. Слабенький з дитинства хлопчик переріс свої хворості й зайнявся спортом. Симпатичний, кучерявий він став маминою гордістю. Реґіна раділа його успіхам і була справжньою “єврейською” мамою, яка нагодує, обігріє, оточить піклуванням.

         В 2005 сімейство переїхало за місто, і Реґіна зайнялася облаштованістю будинку. Вона шукала новинки в журналах, запрошувала дизайнерів. Їй так хотілося разом із чоловіком ухвалювати рішення, але він завжди був зайнятий і всі побутові турботи поклав на неї, не забуваючи, при цьому, хвалити її за пророблену роботу. Особняк у Південному став справжньою гордістю господарки й витвором мистецтва. Реґіна любила приймати гостей, відпочивати з родиною в Ізраїлі. З роками вона поповнішала і в 45, залишаючись цікавою співбесідницею й приємною людиною, виглядала низенької й пухленької поруч із сухорлявим чоловіком, на якого заглядалися молоді екзальтовані особи.

         Іван теж змінився. Він перестав бути добрим простачком з родини інженерів. Обертаючись у вищих колах із сильними світу, Семенов став серйозним і стриманим. Його вже не тягло додому до простуватої дружини. Іван перетворився в дуже зайнятого главу Департаменту здоров'я. Для 47 років він виглядав немолодо, але підтягнуто. Довге сидіння в кріслі й літри кави, що випиваються під час нічної роботи над проектами, не могли не позначитися на його здоров'я. Мішки під очима, сутулість не надавали йому чарівності. Але статус і популярність діяли на жінок гіпнотично. Його близькі приятелі вже перемінили старих дружин на молодих і свіжих, й тільки він залишався з Реґіною. До минулого року.

         Іван Семенов взяв на роботу секретаря - випускницю Фарм академії, у якої був присутній на держіспиті. Слухи розлетілися моментально. Іван ще жив під одним дахом із дружиною й перебував у стадії залицяння, а людська поголоска вже приписувала їм любов і зв'язок. Як порядний чоловік Іван спочатку порозумівся з Даной, зняв для них квартиру й оголосив дружині про розставання. Для Реґіни це було як грім серед ясного неба. Вона не уявляла собі життя без Івана. Вона вважала їхній союз міцним і нерушимим, а чоловіка прекрасним сім'янином. Вона горювала 2 місяця, намагалася навіть почати пити. А потім, за порадою більш просунутих подруг, зареєструвалася на сайті знайомств.

         Коли Іван побачив колишню дружину з видним світловолосим хлопцем на художній виставці чийогось протеже, щось защемило в нього під ложечкою. Реґіна схудла, блакитний костюм добре обтягав її стегна, а груди прикрашало намисто. Супутник ніжно підтримував її під локоток. Він схилився до низенької жінки, щось шепотів їй на вухо. Іван стояв з Даночкою, яка не до діла одягла вечірню сукню й без кінця посміхалася і вітала приятелів свого нареченого. Коли пари порівнялися, Іван не стримався й вимовив:

- Здраствуй, Реґіна. Несподівана зустріч, як ти тут виявилася?

- Так само, як і ти. - Від колишньої подружжя віяло холодом. - Прийшло запрошення. Я завжди цікавилася мистецтвом, якщо ти пам'ятаєш.

- Пам'ятаю – Іван кашлянув у кулака. - познайомиш зі своїм…

- Це Максим Крушелев.

Чоловіки пожали руки.

- Дорогий, візьми нам, будь ласка, шампанське. - Жінка відіслала хлопця в далекий кут залу.

- Де ти взяла цього молодика? - Іван із сарказмом посміхнувся. - По-моєму, він мелірується.

- Твій сміх не доречний. Стеж краще за свій лялькою. Вона тебе ще не пустила по миру зі своїми витратами?

- Мені вистачає фінансів. Молодість і краса недешево нині коштують. Та ще й щедрі аліменти… Тобі вистачає?