Глава12 Даніела- наречена.

Дана Ковальчук розчісувала біля дзеркала волосся й міркувала. Як же вона добре влаштувалася в житті: у неї є старий коханець, за якого вона скоро вийде заміж. Бідна мама, що звикла рахувати кожну копійку, не могла повірити в це щастя. Її дочка скоро стане законною дружиною не якогось менеджера середньої ланки, а начальника відділу Департаменту здоров'я! Він забезпечений і шляхетний. Ідучи до молодої коханки, залишив дружині будинок. От навіщо одній тітці цілий котедж? От вона б там розгулялася. Побудувала басейн, ігровий майданчик. А то не рівна година, як він перейде в спадщини цьому телепневі Руслану. Непростий хлопець, не знаєш, як до нього підступитися. Подарунками не підкупиш, на контакт не йде. Дана розуміла, що він ставиться до неї, як до хижачки, яка вкрала батька з родини. Краса править світом. Який чоловік відмовиться від інтрижки з яскравою дівчиною, що працює під боком? А Іван ще й закохався. На менше Дана й не погодилася б. Щастя коханки недовговічне. Сьогодні він з тобою, а завтра піде до більш молодої й гарної. Дані потрібна роль дружини, щоб правити своїм маленьким царством. Вистачить топтатися на кухні, вона не буде більше очікувати Івана до вечері, розігріваючи вишукані блюда. На те й потрібні економки й куховарки. А ще вона мріяла про особистого накачаного шофера або садівника, як у фільмах. Від цієї думки вона розсміялася : гроші тебе зіпсували, душечка. От вийду заміж, і тоді… Плани в Дани були воістину наполеонівські.

До любові вона ще не доросла. Та й навіщо? Їй завжди подобалося бути улюбленою, найкрасивішою в класі, у групі. Завдяки ефектній зовнішності Дані вдавалося одержувати те, за що інші платили гроші. Одногрупники безкоштовно писали їй курсові і контрольні, а викладачі за «гарні очі» підтягували бал.

А на що ще могла розраховувати Дана, крім зовнішності? Мати після розлучення тягла її одна. Як ні парадоксально, але оточуючі із дитинства дивилися не на її простеньке й непоказне вбрання, а на тендітну фігурку, чудесні рівні чорні, як вороново крило, волосся й лялькове личко. Нікому в голову не приходило, що за зачаруванням ховається заздрість. Дана заздрила однокласниці-товстусі, одягненій в джинсовий комбез, дітям, яких привозили в школу на іномарці і які відпочивали за кордоном. Ну чим вони краще її? Просто народилися в багатих родинах.

Івана Дмитровича Семенова Дана вперше побачила по ТВ. Він давав інтерв'ю місцевому каналу, міркував про тенденції економіки. Потім, після захисту дипломів, вручав пам'ятні подарунки талановитим студентам. Ефектна дівчина в число відмінників не ввійшла, але їй доручили дарувати квіти щедрим спонсорам. На мить їх пальці стикнулися, і сивоволосий джентльмен замилувався вигином її червоних губ і ладною фігуркою. Дана це помітила, але не додала значення. Її думки були зайняті пошуком роботи, де б не платили копійки. З дипломом біолога вона б з легкістю могла б знайти місце лаборанта, але сидіти в кімнатці й мати справу із чужими «аналізами» вона гидувала. Навіть брати кров у пацієнтів, а потім проводити з нею маніпуляції вона боялася (не вистачало ще підхопити інфекцію.) Вона прагла бути на очах, посміхатися клієнтам.

Їй підкрутився зручний випадок. З Департаменту охорони здоров'я подзвонила кадровик і запросила її на співбесіду. У Семенова йшла в декретну відпустку особистий секретар, і йому потрібна ефектна кмітлива помічниця для зустрічі гостей і поточної роботи з документами. Розумом і кмітливістю Бог Дану не скривдив, а привабливість вигідно виділяла її серед здобувачок. Та й сиділи вони під дверима кабінету майбутнього начальника скоріше для масовки. Так як Іван Дмитрович уже прийняв рішення і запросив випускницю для найближчого знайомства. Коли їх погляди зустрілися, Дана зрозуміла, що її доля вирішена. «Велика людина» удостоїла її увагою. Ну й що, якщо він годиться їй у батьки, зате багатий і не виродок. Із цього альянсу амбіційна дівчина захотіла вичавити по максимуму.

Вона майже рік служить прикрасою стола. Чи не її  фото було поруч із ним на презентаціях навіть у перші місяці знайомства? Дана виявилася надійним секретарем: у справи шефа не лізла, про те, хто до нього приїжджав, не поширювалася. У величезному триповерховому будинку була безліч кабінетів з начальниками різних рангів. Горда й знаюча собі ціну дівчина не  спілкувалася з їхніми секретарями в курилках. Під час обідньої перерви вона або жувала бутерброди на самоті, або спускалася в їдальню й займала столик у куті. Зайва увага їй було ні до чого. Вона чекала своєї години.

Через 3 місяця роботи в Департаменті, коли прийшов час обіду, двері кабінету Семенова відчинилися й начальник жестом запросив увійти.

- Дана, - з нотками пафосу в голосі почав Іван Дмитрович. - Незважаючи на молодість і відсутність досвіду, ви показали себе як здатний і серйозний співробітник. Я дуже задоволений вашою роботою.

- Спасибі.- Щоки не особливо соромливої дівчини зашарілися, як маки .

- О, не бентежтеся! Мені поруч потрібні віддані люди. Ваша попередниця не проявляла такої відданості в роботі. Вона була стурбована питанням заміжжя й от - пішла в декрет. - Начальник широко посміхнувся. - У вас немає таких планів?

- Зараз я зовсім вільна. -  Дана подивилася йому прямо в очі. - И не відмовлюся від ненормованого графіка.

- От і чудово. Завтра мені саме потрібно на об'єкт. Як у вас із англійським?

- Нормально.

- Я не знаю, як надовго затягтися переговори…

          Вони зрозуміли один одного з півслова.

           За рік їх відносин Дана реально «захомутала» зразкового сім'янина. Іван Дмитрович, маючи докторський ступінь і медичний утвір, гидував випадковими зв'язками. Невдалий досвід юності назавжди віднадив його від проституток, у яких він бачив тільки переносників зарази.