Розділ 11 Опитування свідків. ЛЕВ липень 19г
Після роботи Руслан поїхав за адресою Лева Нечипоренка. Виправдалися його побоювання: сімейство на місяць покотило до родички на Азов оздоровитися. У Белкіної, сусідки Соні його чекала та ж невдача: бабуся відпочивала в Болгарії з новим чоловіком. Опитування сусідів нічого не дало. Так, Соня прожила тут півроку. Спочатку з якимось молодим красенем, потім сама. Що за красень? Фігуранти просто розмножуютя, але нічого не прояснюється.
Не солоно хлебавши, Руслан приїхав додому в 19.40 і відправився в душ. Так, непросто проводити слідство, тим більше самому. Напевно, з напарником веселіше і швидше. Наспіх повечерявши, Семенов подзвонив Виці й повідомив про свої потуги. Та порадила не зневірятися, і відзначила, що із Завальским усе теж без змін.
Руслан обвів у календарі дати приїзду «свідків»: Нечипоренко- 17 липня, Белкіна - 8 липня. Що ж, почекаємо. Тим більше, що в нього намічалися куди більш цікаві події: він має намір побудовувати відносини з Вікою.
Увечері 9 липня Руслан з Вікою поїхали у квартиру, де раніше проживала Соня, а тепер її здавали родині в'єтнамців.
- Цього разу я поговорю зі свідком. По-моєму, ти їх відлякуєш своїми сокирними методами.
- Добре. Буду чекати тебе біля під'їзду. Якщо що- дзвони.
Дівчина піднялася на третій поверх і постукала до колишньої сусідки Соні. Їй відкрила сивоволоса жінка з ямочками на щоках, завбачливо залишивши двері на ланцюжку.
- Здрастуйте!
- Здрастуйте, мене звуть Вікторія. Я прагну поговорити про вашу колишню сусідку.
- Як ви мене знайшли?
- Фірма «Альянс» дала ваші координати.
-Дивно, після зміни керівництва там немов тоталітарний режим запанував. Як вони взагалі пустили вас усередину й дали інформацію?
- Ну, у мене є свої ходи. До речі, я- приватний детектив. От моє посвідчення.
- Як солідно! Входіть, будь ласка.
-Клаудія, хто там? - За спиною господарки виник сивоволосий чоловік років 60, блискаючи ідеальними вставними зубами.
- Так от, до мене гостя. Прагне поговорити про колишню сусідку. Ніколас, будь ласка, сідай з нами.
- А я не голіруч. От,- Віка передала чоловікові торт.- Думаю, вам подобається Харківська бісквітка?
- Спасибі, милочка. Це- увага. Я - жахлива ласунка. Вам чай або…
- Чай, якщо можна, зелений.
Бабуся провела гостю в затишну вітальню. З портретів на стінах на неї дивилися діти, що сміються.
- Я місяць назад заміж вийшла. Любов прийшла неочікувано.
- Так? Поздоровляю.
- По інтернету. Вийшла на пенсію, сіла вдома й зареєструвалась на сайті від нудьги. У нас був медовий місяць у Болгарії Ми з Ніколасом будемо жити на 2 країни. Ми вільні, ніщо не заважає нам зірватися й поїхати в подорож.
- Здорово!
- Спасибі, дорога! - Вона з любов'ю подивилася на чоловіка, коли він сервірував стіл. - Ніколас працював шеф-кухарем у ресторані, а я все життя в бухгалтерії.
- А як ви познайомилися із Сонею? - Віка надпила ковток чаю.
- Соня переїхала сюди з Києва в 2015 році. Зняла однушку, буквально через місяць у неї з'явився парубок.
- Ви памятаєте його ім'я?
- Іван. Але там темна історія вийшла. Він виявився шлюбним аферистом. Обчистив дівчинку й зник напередодні весілля. Як Сонечка страждала, «змарніла» уся. Оттоді ми й познайомилися ближче. Після зникнення цього злодія їй їсти було нема чого. Тоді я влаштувала її у фірму «Альянс», де й сама працювала. У лютому Соня з'їхала, ми рідко спілкувалися.
- У неї був хтось?
- Соня не поширювалася.
- Я бачила її фото того часу. Соня багато подорожував. Ви не знаєте, хто оплачував ці круїзи?
- Вона не поширювалася. - Клавдія вперто стисла губи.- Справа молода.
- А які відносини в неї були з директором?
- Лев Борисович цінував її як розумного співробітника й поважав як людину.
- А не могло в них бути…
- Чужа души-потемки. - Відрізала бабуся.
- Соня мертва.
Новина Вики приголомшила Клавдію. Вона подумала, що жінка стане більш відвертою, але їй було нічого додати до своєї вбогої розповіді. Лише сльози навернулися на її очі.
- Все-одно, спасибі. - Віка зазбиралася.- Але якщо згадаєте щось, на ваш погляд, важливе, подзвоніть, будь ласка. - Вона поклала на стіл візитку й направилася до дверей. Господарка ішла за нею.
- Соню вбили, але про це я прошу не поширюватися. -Очі Клавдії округлилися від жаху. Вона приклала руку до рота.
Віка взулася й відкрила дверей.
- До побачення.
До Клавдії підійшов чоловік.
- Що трапилося, дорога?
#10183 в Любовні романи
#3972 в Сучасний любовний роман
#2200 в Детектив/Трилер
#886 в Детектив
Відредаговано: 19.11.2020