Розділ 9 Соня.Безтурботний метелик

Розділ  9   Соня.Безтурботний метелик 2015-2017 рр

Лев Борисович Нечипоренко, стародавній приятель Белкиної, виявився сивоволосим галантним чоловіком 56 років. Він зі студентських років був одружений на однокурсниці. У радянський час він служив у НДІ, їздив по відрядженнях за кордон. Одного разу в нього трапився роман із  французьким редактором. Після розвалу СРСР, завдяки зв'язкам, він не виявився на вулиці, а зайнявся цілком легальним бізнесом. Уже 10 років він був на пості виконавчого директора фірми «Альянс», що займається перевезеннями.

Багато років Лев мав славу щасливого  сім'янина, не був бабієм, незважаючи на достаток гарненьких співробітниць, що кидали на нього зацікавлені погляди. Але їх краса й помисли були, на думку Лева, порочними. Із Сонею же все вийшло зовсім інакше. З першої ж хвилини, як вона переступила поріг його кабінету в супроводі Клавдії, час почав інший відлік. Його з неймовірною силою потягнуло до цієї дівчини. Це не було ні любов'ю з першого погляду, ні плотським бажанням. Він був підкорений, немов поет знайшов свою музу.

- Здрастуйте, - проронила вона.

- Здрастуйте, дуже радий. Мені Клавдія Іллівна розповідала про вас.

- Лев Борисович, Соні 22. Закінчила Київський інститут, шукає роботу, а у вас саме є вакансія бухгалтера…

- Спасибі, Клавдія. Я поговорю із претенденткою. Розпоряджуся, щоб нам принесли каву.

- Нам потрібні нові фахівці, - Із дружньою посмішкою звернувся він до Соні. Тим більше, наближається Новий рік. Рук не вистачає, не на кого покласти організаційні питання. Вище керівництво завжди виділяє кошти, але безпосередньо організацією корпоративов не займається. Як ви ставитеся до публічних виступів, аніматорства?

- Добре.

- От і добре. Сьогодні направимо вас у бухгалтерію, нехай почнуть уводити вас у курс справи. А із завтрашнього дня спробуйте довідатися побажання співробітників із приводу відзначання свята: місце, концерт, участь. Ну, щоб це був не просто вечір у кафе, а й веселощі.

- Так, спасибі вам величезне.

-Поки немає за що. Вчитеся старанно.- Нечипоренко з підбадьорливою посмішкою провів поглядом струнку фігурку Соні в платті, що обтягує.- Мила й незіпсована,-подумав він.

Соні відразу сподобалося нове місце роботи. Вона виявилася здатною ученицею, вникала в проводки, вивчала комп'ютерну програму. На її запопадливість поглядали ще 4 співробітниці. Вона виявилася наймолодшою і недосвідченою. Будучи дівчиною цілеспрямованої, Соня намагалася все схоплювати на льоту. І в обідню перерву, замість походу в кафетерій, вона ретельно конспектувала в зошиті. Лев Борисович підійшов до дверей бухгалтерії, подивився на зігнуту спину Соні й чомусь посміхнувся. Додому він ішов у дивному передчутті чогось.

А Соня збиралася тепер на роботу, як на свято. Вона дуже здивувала співробітників, коли повідомила, що збирається готовити виставу за участю всіх бажаючих.

- А що, керівництву важко запросити зірку естради? - Невдоволено скривилася повненька Рита.

- Ми ж не шкільна самодіяльність! Віршики потрібно читати? - Вторила їй пещена красуня Світла, накручуючи чорний локон на палець.

- По-моєму, на нас вирішили зекономити. - Невдоволено вимовила руденька Маша.

- Так ні ж! Ніякої обязаловкі не буде. Таланти демонструються добровільно. Просто напишемо сценарій, виберемо ведучих. Щоб не просто танцювати, але й поспілкуватися якось.

- У принципі, ідея непогана. Залишилося 3 тижня. І хто цим займеться? - Подала голос раціональна Дина з короткою стрижкою.

- Так от ми й займемося. Ви ж співробітників краще мене знаєте. Може, хтось співає, а хтось грає.

- Сама  що вмієш?

- Нічого. Чесно. Але дуже прагну, щоб свято вдалося й готова репетирувати з усіма.

Ентузіазм Соні виявився заразливий. У курилках, під час перерви все говорили про прийдешній концерт. Наприкінці тижня були складені списки всіх бажаючих виступити. На перевірку виявилося, що деякі переоцінили свої таланти, але все-таки вдалий старт був заданий. Тепер ініціативним співробітникам була дана можливість не тільки горбитися над звітами, але й зайнятися творчістю.

Соня перезнайомилася з великою кількістю людей. Вона не розлучалася із блокнотом і ручкою, де записувала їхній побажання й рекомендації. Через кілька днів вона стояла в кабінеті Нечипоренка з доповіддю. Побачивши Соню, він просяяв і розпорядився подати каву, та, незважаючи на зайнятість, довго обговорював усі деталі. Він захопився ініціативою й запопадливістю дівчини.

Раз у тиждень Соня заходила в кабінет дівчат й звітувала про підготовку заходу. Вони разом накидали сценарій, і незабаром Соня запросила керівника на генеральну репетицію в актовий зал. Усі 15 учасників відмінно підготувалися. В економістів, логістів і сисадмінов з'явилася можливість продемонструвати свою креативність. Директор на все дивився з посмішкою задоволення:

- Бачу, що колектив у вас дібрався відмінний. З вбраннями проблем не буде?

- Ні! - Завірили його учасники .- Все готове.

- Ну, вас можна відпускати на шоу талантів. Молодці! Думаю, на корпоративі ви засяєте. У добрий шлях!

Натхнені схваленням самого директора, співробітники з нетерпінням очікували свята.