Розділ 7.1

Куди поділося моє нервове потрясіння і сльози, що раз у раз просилися на волю? Я перестала відчувати навіть біль у спині. Може, Кемаль справді зробив шоу для збожеволілого натовпу і бив так, що біль був короткочасним – але, швидше за все, я просто відчула піднесення сил у рідній стихії.

Шахові фігурки були справжнім витвором мистецтва – з лакованого дерева, чорного та майже білого, інкрустовані сапфірами та смарагдами. Шейх Асір запропонував мені зіграти білими.

У компанії шейха було затишно та тепло. Я підсвідомо побачила в ньому батька, яким ніколи не знала Давуда.

- Швидше за все, я хочу дати тобі відпочити, а від зміни ходу в цій партії вже нічого не залежить. Ти обіграла мене по всіх напрямках, Газаль. Про твій розум ходять легенди, і тепер я бачу - зовсім не безпідставні. Пам'ятаю, що твій батько ніколи не міг мене побити. Може саме тому він став ухилятися від партій.

- Що сталося між вами з батьком, пане Асіре? – все ж таки не витримала я, прибираючи шахи з дошки, щоб розставити їх знову.

- Ти даєш мені відігратися, дитино? - Він тепло посміхнувся. – Мабуть, я спробую, але якщо ти стомлена, то це зовсім не обов'язково.

- Я все ж таки хочу зрозуміти, що сталося між вами та моїм батьком, оскільки завжди знала лише те, що мені пояснили. Але я привчена ніколи не дивитись з одного боку піраміди. Напевно, у вашого сина були причини так зі мною вчинити, і можливо, знаючи його мотиви, ми зможемо зам'яти цей інцидент. Ну а як, якщо не за такою чудовою грою, говорити про подібне?

Аміра принесла нам каву, запашний чай бедуїнів та солодощі. Асір зробив перший хід, похитав головою.

- Колись ми з твоїм батьком були як брати. Ще на зорі становлення емірату. Не було нічого поганого в тому, що ми уклали ваш з Кемалем союз шляхом домовленості. А потім Давуд вчинив дуже жорстоко, винищивши споріднене нам плем'я, яке лише опинилося на шляху його торгівлі жінками та зброєю. На додаток, на нашу сім'ю впала тінь від його діянь. У тій кривавій різанині загинуло багато гідних воїнів, і я заприсягся ніколи більше не проливати крові на своїй землі. Ми знайшли родовище алмазів, і це стало відомо твоєму батькові. Саме тоді, коли я завадив його спробі заволодіти цими територіями та цим не дозволити транзиту йти через ці землі, між нами вибухнула війна. Міжусобна, яка не знає милосердя, тому що ми вважали це лише нашою особистою справою і не посвячували владу  в її хід.

Я забрала пішака Асіра. Ні, його слова мене не здивували та не обурили. На жаль, я добре знала, на що був здатний мій покійний батько. Напевно, його засліпив блиск алмазів настільки, що він, не замислюючись, засудив би й Асіра та його сина до загибелі.

- Набіги, спроби винищити поселення та вбити Кемаля тривали досить довго. Аллах свідок, я не раз і не два хотів сісти з Давудом за стіл переговорів, але...

- Але моєму батькові треба було все й одразу. Він не щадив навіть рідних, коли були зачеплені його інтереси.

- У мене немає сенсу обманювати тебе. Що б не трапилося між нами з Давудом, ти завжди була мені дочкою. Як твоя мати – доброю подругою Амелії. Діти ніколи не повинні страждати за гріхи своїх батьків, але настав день, коли я дав присягу Кемалю. Присягу, що як розплату, він візьме тебе. Не життя твоїх братів чи матері, не все ваше майно, щоб залишити вас без гроша, а тебе, ту, хто була йому обіцяна з ранніх років.

- Але, можливо, обставини змінилися так, що ваша присяга втрачає чинність? - З надією запитала я, не помітивши, що втратила туру. – Я дружина Даліля бін Заремі перед Аллахом, у чому вина цієї доброї людини? Впевнена, він не знав про ваші домовляння, і не заважав би, якби правда відкрилася.

- Мені шкода, Газаль, але слово сім'ї Аль Мактум непорушне. Я не можу забрати його назад, тим більше зараз. Я розраховував на шляхетність свого сина, і мій розрахунок виправдався б, якби...

- Якби що?

- Якби ти не забрала його серце та розум. Їм рухають почуття, а не гніт цього слова. Тут я безсилий.

- Ви мені не допоможете? – вірити у це не хотілося. Але я чудово знала про закони честі. Як і розуміла, що моя жертва відвела лихо від рідних, які не могли знати про те, що сталося між моїм батьком та родиною Аль-Мактума.

- Я нізащо не кину тебе у біді, Газаль, - шейх похитав головою, коли я спритно розбила його захист. - Але повернути тебе додому я не зможу. Я допоможу тобі цінною порадою. Серце Кемаля в твоїх руках, і, можливо, ти знайдеш у собі сили прийняти його почуття і згодом відповісти на них. Який жаль, що ти не зможеш стати його дружиною… принаймні до тієї миті, коли не вирішиш розірвати свій шлюб із бін Заремі.

- Розраховувати на суд каді, я так розумію, теж немає сенсу? - Щоб не показати свого відчаю, я зробила черговий хід фігурою, заганяючи супротивника в безвихідь. - Тут інші закони, а ваш син сказав, що я його рабиня. Ви не можете не розуміти, що це означає. І ви не зможете захистити мене, коли він вирішить зґвалтувати мене!

- На жаль, мені доведеться виїхати звідси на заході завтрашнього дня, дитино моя. Багаторічна війна послабила моє серце, і я мушу перебувати під наглядом лікарів. Я проведу розмову з Кемалем, щоб він не був з тобою жорстокий і не застосовував сили. Крім того… Аміра, звели Саїду з'явитися до мого намету.

Коли запрошений гість з'явився на порозі, у мене все всередині обірвалося. Я упізнала в ньому того, хто викрав мене і привіз сюди. По спині пробіг холод, і я ледве стрималася, щоб не розплакатися і не почати благати Асіра врятувати мене від жахливої ​​долі.

- Саїд, - звернувся до нього шейх, - Ця жінка - дорога гостя нашої родини, які б стосунки не пов'язували мене з її покійним батьком. Я нізащо не дозволю, щоб із нею поводилися, як із взятою у набігу рабинею. Те, що я бачив сьогодні на майдані, обурливо. Ти особисто покараєш того, хто посіяв смуту першим і змусив Кемаля вдарити її.

- Мій шейх, - обережно промовив воїн, дивлячись зі здивування то на мене, то на шахівницю, - я перепрошую, але я не зміг вжити заходів. Люди збожеволіли, коли ваша гостя загрожувала життю Кемаля.