Розділ 9. Слова, яких не мало існувати

Золоті літери повільно проступали на сторінках стародавньої книги.

У залі панувала така тиша, що Ліка чула власне серцебиття.

Старий маг першим наважився підійти ближче.

Його руки ледь тремтіли.

— За все моє життя... я ніколи не бачив, щоб Книга Зірок сама писала новий текст.

Король Альдаріан не зводив погляду зі сторінок.

Здавалося, він боявся навіть кліпнути.

Нарешті остання літера зайняла своє місце.

Король повільно прочитав уголос:

— «Не кров визначає Хранителя. Не походження відкриває шлях. Лише той, хто здатен обрати інших понад себе, почує поклик Семи Кристалів.»

Усі мовчали.

Ліка розгублено озирнулася.

— Це... гарно звучить. Але я нічого не зрозуміла.

Старий маг провів рукою по сторінці.

— Тут немає жодного імені.

— І це дивно, — тихо відповів король.

— Чому?

— Бо всі пророцтва називають тих, про кого говорять. А це — ні.

Ліка нервово закусила губу.

— Тобто ви навіть не впевнені, що книга написала про мене?

Король подивився їй просто у вічі.

— Саме так.

Вона полегшено видихнула.

— Ну хоч якась хороша новина.

Каель, який досі мовчав, уперше заговорив:

— Але книга ожила саме тоді, коли ти зайшла до Зали Зірок.

Ліка склала руки на грудях.

— Може, їй просто сподобалося моє руде волосся?

На мить у залі запанувала тиша.

Потім старий маг несподівано розсміявся.

— Ваша Величносте, здається, ця дівчина змусить мене прожити ще сотню років.

Навіть король усміхнувся.

— Можливо.

Він знову став серйозним.

— Але ми не можемо ігнорувати те, що сталося.

Король обійшов постамент і зупинився перед Лікою.

— Якщо Книга Зірок прокинулася, значить, почалося щось значно більше, ніж ми можемо уявити.

— І що тепер?

— Тепер ти повинна навчитися розуміти магію цього світу.

— Але ж у мене її немає.

— Ми ще не знаємо.

Король перевів погляд на Каеля.

— Настав час.

Каель мовчки кивнув.

— Вона готова вирушити до Академії Арканум.

Ліка широко розплющила очі.

— Стривайте... До академії?

— Саме так.

— Ви зараз серйозно?

— Абсолютно.

Ліка театрально зітхнула.

— У моєму світі я закінчила школу... Думала, це назавжди.

Каель ледь посміхнувся.

— Схоже, тобі не пощастило.

— Це найгірша новина за весь день.

— День ще не закінчився.

— Навіть не сумніваюся.

Король тихо засміявся.

— У тебе є три дні, щоб відпочити й підготуватися.

— А потім?

— Потім почнеться новий розділ твого життя.

Ліка ще не знала, що Академія Арканум подарує їй друзів, ворогів, перші справжні випробування... і кохання, яке змінить її долю назавжди.