Розділ 7. Перше знайомство

Ранкове сонце м'яко проникало крізь високі вікна.

Ліка повільно розплющила очі.

На мить їй здалося, що все вчорашнє було лише дивним сном.

Вона вже хотіла потягнутися до телефона, щоб перевірити повідомлення, але рука натрапила лише на м'яку ковдру.

Ліка різко сіла.

Перед нею була не її кімната.

Не її дім.

— Точно... — тихо прошепотіла вона. — Це не сон...

У двері обережно постукали.

— Заходьте, — невпевнено сказала Ліка.

До кімнати зайшла молода дівчина приблизно її віку.

Світле волосся було заплетене в довгу косу, а великі блакитні очі світилися доброзичливістю.

На ній була проста сукня кольору лаванди.

Вона злегка вклонилася.

— Доброго ранку. Мене звати Елін. Я служниця палацу.

Ліка ніяково усміхнулася.

— А мене Ліка.

Елін засміялася.

— Я знаю.

— Логічно... Вчора про мене, здається, дізнався весь палац.

— Якщо чесно... так і є.

Ліка театрально зітхнула.

— Ну ось... А я так сподівалася залишитися непомітною.

Елін прикрила усмішку долонею.

— Ви дуже кумедна.

— Це ще комплімент чи вже попередження?

— Комплімент.

Елін поставила на стіл тацю зі сніданком.

Ліка широко розплющила очі.

— Ого...

На тарілках лежали пухкі булочки, сир із травами, ягоди, мед і ароматний чай.

— Це все... мені?

— Так.

Ліка уважно подивилася на страви.

— А воно точно їстівне? Бо після драконів я вже нічому не дивуюся.

Елін щиро розсміялася.

— Не хвилюйтеся. Драконів ми на сніданок не подаємо.

— Шкода. Я вже майже налаштувалася.

Обидві дівчини засміялися.

Саме цієї миті Ліка зрозуміла, що вперше від появи в Еларії сміється не для того, щоб приховати страх.

Після сніданку Елін дістала акуратно складену сукню небесно-зеленого кольору.

— Це для вас.

— Для мене?

— Так наказав король.

Ліка розгорнула тканину.

Вона була легкою, мов хмаринка, а на рукавах срібною ниткою були вишиті маленькі листочки.

— Дуже красиво...

— Але якщо вам незручно, ніхто не змушуватиме вас відмовлятися від вашого одягу.

Ліка усміхнулася.

— Знаєш... Мені здається, час потроху звикати до вашого світу.

Вона взяла сукню до рук.

Попереду на неї чекав новий день.

І вона ще не здогадувалася, що вже за кілька годин зустріне людину, яка переверне її уявлення про магію.

Каель уже чекав біля дверей палацу.