Розділ 16

Скай. 

За пів години до цього.

Ми перемістились до мого кабінету. Девіан сидів у кріслі, але думками був явно не тут. Я знав, що його дружина вагітна, тож затримувати його надовго не збирався.

— Їх точно безпечно залишати одних? — вогняний і водний королі переглянулися, і Ерідан поставив це запитання вже вдруге.

Безпечно? Це слово взагалі ніяк не стосувалося Аделі. Вона була відкритою вибухівкою. Але я був певен: вона не настільки легковажна, щоб без причини нападати на королеву іншого світу. Вона втратила все, але в неї залишилася надія. Надія на свободу, якою я так вправно маніпулював.

— Здається, твоя дружина вже сама дала відповідь на це питання, — сказав я йому твердо, опираючись руками на край робочого столу.

— Вона буває надто безрозсудною, — зітхнув Ерідан, проте в його голосі прослизнула прихована ніжність. — Перейдемо до справи, Скаю. Для чого ти зібрав нас?

— Мені потрібно, щоб цей відбір минув на найвищому рівні, — я провів пальцями по гладенькому дереву столу. — Так само досконало, як це було у Девіана. Кожна з шести аристократок має розкритися повністю. Кожен їхній крок, кожна магічна здібність і прихований мотив повинні бути як на долоні.

Я навмисно промовчав про головне: про те, що на мене полюють. Про те, що серед цих «ідеальних» кандидаток ховається вбивця з отрутою в рукаві.

— Ти збираєшся одружитися, щоб зміцнити владу повітряного королівства, чи просто дотримуєшся традицій? — подав голос Девіан, нарешті фокусуючи погляд на мені. — Бо зараз ти виглядаєш як людина, яка плете занадто складну сітку для звичайного свята.

— Одне іншому не заважає, — відповів я нейтрально, а потім звів погляд на водного короля. — Ерідане, у мене є прохання. Мені потрібна твоя допомога з титулом для Аделі.

— Тільки не кажи, що вона буде серед наречених, — він примружився. 

— Саме так, — не став заперечувати я. — Але якщо шість дівчат будуть титулованими дамами, а одна — безіменною чужинкою з вулиці, це викличе надто багато запитань і підозр при дворі. Вона стане першою ціллю.

— Чому ти сам не даруєш їй титул свого королівства? — втрутився Девіан. — Ти король. Один підпис на пергаменті — і вона дворянка.

— З тієї ж причини, чому це не спрацює, — спокійно пояснив я. — Усі аристократи мого королівства знають один одного в обличчя до десятого коліна. Вони вирахують фальшивку за секунду. А от якщо вона з'явиться як піддана з твого королівства... — я подився на Ерідана. — Якщо це буде дар від тебе.

— Я б сказав — послуга, — перебив мене Ерідан. У його синіх очах спалахнула нотка недовіри. — Це була б надто велика послуга, Скаю. Твоя Аделі представлятиме Азурет. Якщо вона щось утне — пляма впаде на мій дім.

Я витримав його важкий погляд, не кліпаючи.

— Нещодавно ми разом зробили те, що здавалося неможливим, — промовив я низьким, переконливим голосом. — Ми знищили сіру матерію, яка могла поглинути всі наші світи. Ми довірили один одному свої життя. Чи не є це достатньою підставою для однієї послуги?

Ерідан кілька секунд мовчав, обдумуючи мої слова, а потім важко видихнув і хихитнув:

— Ти вмієш переконувати, бісів володар повітря. Добре. Вона отримає титул шляхтянки з далеких провінцій Азурету. Але ти відповідаєш за неї головою.

Девіан посміхнувся кутиками губ:

— Вона справді чудово підійшла б на роль твоєї особистої гвардійки. У ній є лють бійця.

— О, повір, Аделі чудово впорається з роллю гвардійця в тіні, — я ледь помітно усміхнувся, згадуючи її очі, повні ненависті. — Але вона потрібна мені не зі щитом. Вона потрібна мені саме як наречена.

— Наречена... — Ерідан повільно похитав головою й знову переглянувся з Девіаном. — Скаю, а чи знав ти, що боги дарують особливий дар для істинних пар?

Я примружився, відчувши, як у кабінеті раптом змінилася атмосфера.

— До чого тут це?

— До того, що ви читаєте думки один одного, — спокійно парирував Ерідан. — І це, м'яко кажучи, дивно. Ти чув, щоб у нашому світі існувала бодай якась подібна магія ментального зв'язку без ритуалів чи заклять? Навряд чи.

Його слова влучили точно в ціль. Я стиснув пальці на краю столу. Ментальний зв'язок з Аделі виник раптово, наче спалах — неконтрольований, прямий і надто глибокий. Я чув її лють так само чітко, як свої власні думки. Але визнавати це перед іншими королями не збирався.

— Я відчуваю свою дружину, де б вона не була, — тихо додав Ерідан, і в його голосі звучала абсолютна впевненість.

Девіан промовчав. Він не став розповідати, який саме дар боги дарували їм із Кайєю, проте мовчки й вагомо кивнув. Отже, і вогняний король отримав своє благословення.

— Я не розумію, як ти це все склав докупи, — я склав руки на грудях, роблячи вигляд, що мене це абсолютно не чіпає. — Вона — твоя дружина. Ви ж отримали ці дари після одруження, коли магічна обітниця скріпила ваш союз.

— Не в моєму випадку, — хмикнув Ерідан. — Я отримав це тоді, коли найбільше цього потребував. Приблизно за місяць до весілля.

Девіан подивився на нього, а потім повільно перевів свій темний, проникливий погляд на мене:

— Боги бувають підступні, Скаю. Але навіть якщо ти зараз не розумієш, чому саме вони дали вам цей дар... врешті-решт це може врятувати твоє життя.

— Або ж просто звести з дівчиною з іншого світу, — Ерідан хитро усміхнувся кутиками губ.

Девіан повільно підвівся з крісла, виправляючи важкі манжети свого камзола:

— Я вишлю тобі на допомогу одного з тих, хто організовував мій відбір. Завтра він прибуде, — вогняний король зробив коротку паузу й виразно всміхнувся: — Платня з тебе. Тільки знай: вогонь любить монети. І чим більше, тим краще.

— Звісно, — коротко кивнув я. Послуги таких людей коштували дорого, але результат був потрібен бездоганний.

Девіан зробив кілька кроків до виходу, але біля самих дверей застиг і кинув через плече:

— І ще одне, Скаю. Якщо хочеш перевірити, чи справді боги зв’язали тебе з цією жінкою... спробуй припасти до обіймів іншої. Якщо в той самий момент у тебе виникне непереборна огида — будь певен: до кінця днів твоє єство намертво прив'язане до цієї потраплянки.