Розділ 14

Цирк.

А я в ньому — головна мавпа. Так я себе відчувала.

Переді мною стояли двоє високих чоловіків. Один — у синьому, інший — у червоному. Одного з них я вже бачила раніше. Він з'являвся в моєму світі — саме він тоді був поруч із тією дівчиною з теплими очима. Правда, тоді він мав далеко не такий величний вигляд, як зараз.

Біля чоловіка в синьому стояла жінка — приблизно мого віку, з розкішним довгим рудим волоссям.

І, звісно ж, блондинчик. Куди ж без нього.

— Знайомся, Аделі, — Скай показав на чоловіка в червоному. — Це Девіан Ф'єро, король вогняного королівства. — Потім він кивнув на чоловіка в синьому та рудоволосу жінку: — Це король водного королівства Ерідан Марум та його дружина Єва.

«Для чого?» — кинула я коротку думку Скаю в голову. А потім додала нове слово, яке вивчила досконало його мовою: «Вбити?»

Скай лише злегка похитав головою.

Бісів король повітря зараз подумки звинувачував мене у зайвій жорстокості. Хоча це не я тримаю полонянку у власному замку!

«Байдуже,» — відповіла я подумки його мовою й почала недбало розглядати гостей.

«Вони допоможуть тобі з легендою,» — врізалися думки Ская в мою голову.

«Легендою?» — я злегка засміялася.

Що потрібно цьому королю? На відборі я ж мала стояти як його гвардієць — про це ж він наче казав! І що мені залишалося? Довелося грати за його правилами, допоки він не випустить мене з цього клятого королівства. Але навіщо безіменному гвардійцю якась легенда? Чи я чогось не зрозуміла?

— Ви що, поглядами спілкуєтеся? — Єва переводила здивований погляд із мене на блондинчика.

Двоє королів підозріло переглянулися.

— Цей бісів король «Протягу» зробив так, що ми думки читаємо, руденька, — відповіла я їй рідною мовою. — І за це він у мене ще отримає...

Я хитро посміхнулася.

Чоловіки одночасно нахмурилися.

— Ти щось зрозуміла? — запитав король у синьому. Ерідан, здається.

— Я що вам, поліглотка? — фиркнула Єва, склавши руки на грудях. — Її мова зовсім не схожа на мою рідну. І на жодну з тих, які я знаю чи колись чула. Гадаю, це якась суміш.

Я глянула на дівчину по-новому. «На її рідну мову?» Хто взагалі ця жінка?

— Вона не з твого світу, це очевидно, — промовив вогняний король Девіан. — Я був у її світі: там суцільні руїни й панує зброя.

Щось боляче колонуло в серці при згадці про мій світ. Там справді не залишилося нічого хорошого за останній час. Але це був мій дім.

«Мені потрібно поговорити з королями,» — пролунав голос Ская в моїй голові. — «Побудеш поки з Євою».

І про що мені з нею говорити? Я склала руки на грудях і заперечно похитала головою.

Сукні? — я оглянула її шикарне вбрання. Чи зачіски? Чи, можливо, про етикет? Впевнена, ця королева знає про нього геть усе.

— Гаразд, я хочу обговорити наші справи, — Скай кивнув двом іншим королям.

— Безпечно залишати Єву з нею? — нахмурився Ерідан. Він явно хвилювався за свою дружину й абсолютно мені не довіряв.

— А можливо, я сама вирішу? — Єва демонстративно закинула підборіддя.

Ось це мені вже більше сподобалося!

— Йдіть вирішуйте свої справи, — вона злегка махнула рукою чоловікам.

Скай застережливо глянув на мене:

— Аделі...

Я не чіпаю жінок. Особливо тих, у кого немає зброї. Він мав би це вже запам'ятати!

— Скай, — я демонстративно закотила очі.

— У разі чого, я завжди тебе знайду, — тихо промовив король води до своєї королеви.

Єва ніжно усміхнулася йому у відповідь.

Мене аж занудило від цих солодких пестощів.

Коли чоловіки пішли, у кімнаті запанувала коротка, натягнута мов струна тиша.

Єва щось запитала у мене, але я лише мовчки склала руки на грудях, повільно й оцінююче оглядаючи її з ніг до голови. Розкішна шовкова сукня, ідеально укладене руде волосся... Звичайна розніжена королева.

Єва зітхнула, зрозумівши, що підтримки в розмові не буде, і раптом проговорила повільніше:

— Я потрапила у цей світ, коли мене за наказом он того короля в червоному... вбили, — вона виразно провела долонею по горлу й вказала пальцем на двері, куди пішов Девіан. — А він запхав мене у тіло цієї рудої принцеси, щоб я проходила відбір наречених. Його наречених.

Я нахмурилася й мимоволі подалася вперед, уважно слухаючи кожне слово. Теж із іншого світу? Переселення душі?

А вона вміє зацікавити. 

— А потім я зустріла Ерідана... ну, і що з цього вийшло, ти вже бачила, — Єва знизала плечима й розвела руками.

Я мовчки похитала головою, переварюючи почуте. А ця дівчина справді цікавіша, ніж здається на перший погляд.

Єва тим часом безцеремонно озирнула мої покої, підійшла до ліжка й упевнено сіла на нього. Не на краєчок , як це мало б личити вишуканим королівським леді, а нормально, відкинувшись назад і розправивши плечі.

— Тепер ти, — вона вказала на мене підборіддям.

Мені довелося пояснювати жестами та короткими, уривчастими словами. Я зобразила руками яскравий вибух, показала, як летіло каміння та зброя, і як я стрибнула в той бісів сірий портал, вириваючись із охопленого полум'ям пекла. Втім, свідомо оминула той факт, що я — донька генерала. У цьому світі про моє походження й статус знати нікому не варто.

Єва пильно дивилася на мене, вхоплюючи суть без слів.

— Я у своєму світі мала бізнес, — раптом мовила вона. — Ти знаєш, що це?

Я кивнула. Хоч у моєму світі "бізнес" означав лише постачання зброї, контрабанду та військові підряди, значення цього слова мені було чудово відоме.

— Я добре плавала, як і моя сім’я, — продовжувала Єва, роблячи руками рухи, ніби розсікає воду. — Наш бізнес був на цьому побудований. Але я його втратила, а потім померла.

Я мовчки розглядала її. Невже вона так просто розповідає про власну смерть незнайомці? Схоже, у своєму колишньому житті вона також не почувалася «своєю». Або ж хоче вивідати про мене більше. 

— А ти? — знову запитала вона.

Я знала, що це питання рано чи пізно виникне.