Розділ 6

Біла форма. Світла, наче виткана з ранкового туману та хмар.

Це була форма його особистих гвардійців. Офіційний стійкий комір, срібні ґудзики, щільна тканина.

Із полонянки підземелля — одразу в королівську гвардію? Мені це не подобалося. 

Я хмикнула, розглядаючи комплектування. Скай, який досі стояв біля дверей, злегка кивнув, підтверджуючи мою здогадку.

— Одягай. Це перша умова твого перебування не в підземеллі…

Я навіть не поворухнулася. Лише виразно кивнула йому на вихід, даючи зрозуміти, що роздягатися при ньому не збираюся.

Скай склав руки на грудях:

— Нізащо. Ти першим ділом стрибнеш у вікно. А я не маю жодного бажання потім збирати твої останки по всьому внутрішньому подвір'ю.

Я демонстративно закотила очі. Ідіот.

Розуміючи, що сперечатися з цим упертим блондином зараз — це марна трата сил, я важко підвелася з ліжка. І почала обережно знімати з себе рештки свого одягу. Прямо перед ним. Біль в ребрах досі був, але я ігнорувала його. 

Скай навіть не подумав відвернутися. Але мене це мало хвилювало — я вже давно забула, що таке сором. Під час екстрених операцій в моєму світі мені доводилося перевдягатися поряд із десятками чоловіків. Усі до цього звикли, це було буденністю. Але чомусь зараз, під цим темно-блакитним, палаючим поглядом, усе відчувалося по-особливому. Повітря в покоях стали густим, мов кисіль.

Він не розглядав мої оголені вигини. Його погляд був прикутий виключно до моїх очей.

Залишившись у самій лише брудній білизні, я ступила крок і підійшла до нього майже впритул. Брови Ская ледь помітно зійшлися на переніссі, а дихання стало глибшим.

— Білизна, — вицідила я, беручи пальцями лямку свого бюстгальтера й злегка натягуючи її. — Мені потрібна нова білизна.

Схоже, блондинчик зробив геть інші висновки з мого жесту, бо його увага миттєво прикувалася до цієї бісової лямки та моїх ключиць.

Я простягнула руку, вхопила його за підборіддя й змусила підвести голову:

— Очі на мене, королю, — мовила я тихо, але так жорстко, щоб інтонація добре була зрозуміла. — Не знаю, чим я тебе зацікавила, але ти не торкнешся мене в цьому плані. Ніколи й нізащо. Навіть незважаючи на твої янгольські очі й бісову небесну красу.

Це звучало так, ніби я переконувала не стільки його, скільки саму себе.

Я повернула його погляд на гвардійську форму й виразно кивнула на свою білизну. Нарешті до його королівської величності дійшло.

Скай не став розпускати руки — він просто сформував маленький потік повітря, який м'яко, але відчутно відвів мою руку геть від його обличчя. Я лише скривилася від цього магічного дотику.

Він підніс до губ перстень на вказівному пальці й щось швидко наказав туди. Проте цього разу Скай не підпустив покоївок до кімнати. Він сам прочинив двері, особисто забрати з рук слуги згорток і одразу ж зачинив замки, не впустивши всередину жодної живої душі.

Він розгорнув шовкову тканину й протягнув мені новий комплект.

— Ну що, блондинчику, ти вже й так роздягаєш мене очима. Будеш і далі стояти й витріщатися? — запитала я, роздивляючись тонкий, м'який матеріал білизни.

Скай випростався у весь свій високий зріст, а в його очах спалахнули бісики:

— За етикетом я мав би розвернутися, — промовив він своїм низьким, оксамитовим голосом. — Але в цілях безпеки... і за власним бажанням...

Я не дослухала. Схопила з ліжка м'яку подушку й із силою запульнула йому прямо в обличчя.

Скай спритно перехопив подушку, навіть не поворухнувшись. На його губах заграла ледь помітна, дратувально-спокійна посмішка.

Він розвернувся й відчинив масивні двері сусідньої кімнати. За ними ховалася розкішна купальня з білосніжного мармуру з величезною чашею ванни в центрі. Скай виразно кивнув мені туди.

Я мовчки зайшла. Скай попрямував до ванни й відкрив позолочений кран, з якого вилився потік прохолодної води. Потім він взяв невеликий камінець і просто впустив його на дно чаші. Вода зашипіла, і від неї піднялася густа, запашна пара.

— Технологічно, — хмикнула я, спостерігаючи за цією магічною маніпуляцією. — Зекономив на бойлері?

Скай лише скосив на мене погляд і вийшов, залишивши двері до купальні злегка прочиненими. Втім, це було неважливо — єдиний вихід із цієї кімнати вів прямо до його покоїв, а вікна тут були занадто вузькими для втечі.

Я з насолодою занурилася в гарячу воду, змиваючи з себе бруд підземелля, кров і двомісячну втому. Коли я закінчила, витерлася й вдягнула нову білизну та білосніжну гвардійську форму, з покоїв пролунав глухий, важкий голос Ская:

— Матерія знищена.

Я застигла з розчіскою в руках. Я мовчала. Термін «матерія» мені нічого не казав, але передчуття було поганим.

Скай з'явився в дверному отворі, опираючись плечем об одвірок:

— Та сіра магія, з якої ти прийшла у наш світ... її більше немає. Вона знищена повністю.

Слова пропекли мозок. Мій світ... мій портал... Усе знищено. Я більше ніколи не зможу повернутися додому. Навіть якщо виживу. Але вибух в моєму світі був потужним, перед тим, як я стрибнула в сіре марево…

Я вийшла з купальні й подивилася на нього з люттю, що засліплювала. Я чітко розуміла: цей білокурий демон особисто доклав до цього руку.

— Тобто я твоя полонянка? — вицідила я, зупиняючись перед ним. — Допоки тобі не набридне? Як це цікаво...

Скай повільно оглянув мене з ніг до голови. Білосніжний мундир сидів на мені ідеально, підкреслюючи військову статуру.

— Ти чудово виглядаєш у формі моїх гвардійців, — байдуже зауважив він.

— Пожалкуєш, — просичала я, ступаючи до нього впритул. — Ти гірко пожалкуєш, блондинчику, що залишив мене в живих. Я розверну цей твій білосніжний палац на друзки.

Скай навіть не здригнувся від погрози, яку він точно почув в моєму тоні.

— Я дам тобі можливість тренуватися, — спокійно промовив він. — Використовувати будь-яку зброю. Все, що тільки ти захочеш.

Я вигнула брову, чекаючи підвоху.

— А взамін попрошу в тебе одну єдину послугу, — додав він.