Розділ 4

Саме цього я й чекала.

Мені потрібні були ключі, а вони були лише у Старка... або у того, кому він довірив доступ.

І ось цей час настав.

Важкі двері камери з брязкотом відчинилися. На порозі стояв Каспер. Він просто зайшов усередину, зачинивши за собою ґрати. Я не здивувалася. Я прагнула цього з першої секунди, як побачила його тупу, самовпевнену фізіономію.

— Ну що, дикунко, час навчити тебе манерам, — злорадно мовив він, витягаючи коротке лезо. — Король надто м'який із тобою. Але я це виправлю.

— Спробуй, сопляче, — відказала я.

Важкі ланцюги на зап'ястях боляче врізалися в шкіру, обмежуючи кожен рух, але я все одно стала в бойову стійку.

Бій спалахнув миттєво. Навіть з оковами моє військове вишколення давало перевагу у ближньому бою. Я рвонула вперед, розмахуючи важким ланцюгом між рук як зброєю і прикриваючись саморобним щитом із підноса. Каспер виявився швидким, але не чекав такої люті. Я відбила його перший удар щитом і завдала нищівного удару загостреною пластиною йому в плече. Метал розітнув білу тканину його форми, забризкавши підлогу червоним.

Він закричав від болю й люті, а потім задіяв магію.

Каспер скористався моєю головною слабкістю. Він закрутив потік стиснутого повітря прямо довкола важкого металу на моїх руках. Магія ривком смикнула кайдани вбік, захопивши мене за собою й із силою жбурнувши до стіни.

Зап'ястя обпекло гострим болем — метал ледь не вивихнув суглоби. Я боляче вдарилася потилицею, але встигла ухилитися від наступного потоку магії, який просто вибив шматок каменю з підлоги.

Гримаючи ланцюгами, я підхопилася, зробила обманний маневр і, напнувши ланцюг між руками, відбила його лезо, а другою рукою встромила власне у його стегно. Каспер заточився, кров заливала моє обличчя — і власна, і його. Це був кривавий танець на виживання, де кожні мої кілька сантиметрів свободи давалися через біль від розтертих до кістки зап'ясть.

Зрозумівши, що у рукопашній йому не виграти, Каспер викинув руку вперед. Повітряні потоки схопили не лише мою шию, а й зв'язали кайдани разом, остаточно позбавивши можливості захищатися. Легені миттєво охопило пекельне полум'я від нестачі кисню. Зброя з брязкотом випала з безсилих пальців.

Каспер підійшов, важко дихаючи, і наступив чоботом прямо на ланцюг, натягуючи його й змушуючи мене впасти на коліна. Очі його горіли безумством.

— Я зламаю тебе, дівчисько! — просичав він. — Якщо це не зробив король, це зроблю я!

Він із силою вдарив мене чоботом у ребра. Гострий, пронизливий біль прошив усе тіло — я чітко почула моторошний хрускіт зламаної кістки. Крики застрягли в моєму перекритому горлі. Я безсило ковтала порожнечу, поки ланцюги тягнули мене до підлоги.

Каспер опустився поруч. Його пальці грубо схопили край моєї кофти й із тріском розірвали тканину.

— Ти думала, ти особлива? — знущально шепотів він мені на вухо, поки його брудні руки стягували з мене одяг. — Ти лише брудна полонянка. Я заберу все, що в тебе є, і ти благатимеш мене про смерть...

Свідомість почала повільно покидати тіло. Перед очима пливли темні плями. Я майже не могла пручатися — тіло відмовлялося слухатися, легені пекло вогнем.

І раптом крізь пелену непритомності пролунав гучний, розлючений вигук:

— Каспере! Досить!

Я здригнулася й крізь силу підвела погляд до тіні коридору. Скай Старк не йшов... Він біг.

Одним коротким, плавним помахом руки Повітряний король створив такий потужний вибух магії, що Каспера просто здуло, як піщинкою, і з гучним тріском врізало в протилежну стіну. Чоловік безсило сповз на підлогу, плюючись кров'ю.

Невдимимі лещата на моїй шиї миттєво зникли. Кисень ринув у мої легені. Я жадібно, із навпіл роздираючим кашлем, зробила перший ковток повітря.

Скай миттєво опинився поруч. Він опустився на коліна в бруд і кров, його обличчя виражало темний, неконтрольований гнів. Проте до моєї щоки він торкнувся дивовижно ніжно, перевіряючи, чи я жива.

— Дихай, — тихо промовив він.

Потім король повільно підвівся й повернувся до підлеглого. Його голос став холоднішим за лід:

— Такого наказу не було, Каспере.

Охоронець, важко стогонячи й тримаючись за зламане плече, прокричав:

— Я... я зробив це заради вас, Ваша величносте! Вона ж небезпечна! Хіба у вас не було таких самих намірів щодо неї?!

Скай не відповів. Він знову опустився до мене, обережно підхопивши на руки. Я була надто слабкою, щоб пручатися — зламане ребро відгукувалося пекельним болем при кожному русі, а голова безсило відкинулася йому на плече.

Скай злегка підкинув мене в руках, зручніше притискаючи до своїх грудей, і повернув голову до охоронця.

— Вітаю, Каспере, — карбуючи кожне слово, промовив король. — Тепер у тебе нове помешкання. Камера вільна.

— Але ви не можете! — вигукнув той із жахом.

— Можу, — спокійно відповів Старк. — І вже зробив. 

Не звертаючи більше жодної уваги на крики вартівника, Скай розвернувся й швидким кроком поніс мене геть із цього вогкого підземелля, піднімаючись сходами вгору, до світла.

Мій план спрацював…