11. Він

І все ж яка вона красива. Але поводиться зовсім як маленька дівчинка. Насуплюється, показує, яка вона горда, а сама аж тремтить зі страху. Дурненька. Хіба ж він її образить? Та ніколи в житті, чуєш ніколи! Так і хочеться їй це крикнути. А вона все одно не довіряє. Відповість - так з неохотою, скаже слово - з викликом. Хм, ще й не їсть нічого, але признаватись не хоче. Уперта, як маленький віслюк. І от, здається, будь-хто за таке нахабне поводження з ним уже б давно отримав на горіхи, а на неї і сердитись не хочеться. Навіть цікаво спостерігати, хоч і супиться, але така кумедна.

Скільки всього Емір хотів дізнатися про дівчину, скільки запитань крутилося в голові, і всі їх перервав телефонний дзвінок. Як невчасно. Він готовий був прямим текстом послати того, хто дзвонив,але слухавка заговорила голосом Джана, ділового партнера, повідомивши аж ніяк не втішні новини. Довелося покинути дівчину саму, хоч і не хотілось.  Все ж він був до біса відповідальним, про що зараз нестримно жалів. Але треба було їхати, що поробиш? Дивно, здавалось, що вона прислухалася до його розмови, навіть очі дівчини якось блиснули, ніби намагалася з усіх сил зрозуміти про що йде мова. Хіба таке можливо?

-Ти говориш турецькою? - запитав напряму.

-Звідки? Невже я знала, що мене викрадуть якісь йолопи і привезуть сюди?

Не так уже й переконливо прозвучала відповідь, але подумати над цим часу немає. Завтра, якщо не забуде, обов'язково все з'ясує. Перед тим, як покинути будівлю, покликав до себе жінку-служницю, сунув їй у руки пачку банкнот і дав вказівку, щоб дівчину почали нормально годувати, служниця мала знати, чого саме просила брюнетка. А тепер можна було зі спокійною душею їхати геть, знаючи, що його Лана, ой ні, Аня хоч добре поїсть. 
Весь день вона не йшла з його голови: обличчя, голос, фігура, навіть її надокучливий характер. Хотілося якнайшвидше завершити усі справи і поїхати до неї. 

Емір так і не зміг зосередитися і контракт вони ледь не провалили. І чому зараз така важлива річ видавалася зовсім дріб'язковою?

-Еміре, що з тобою? - невдоволений голос Джа відволік його від думок.

-Я? Та нічого такого, все гаразд, - усміхнувся другу.

-Не думаю. Ти був дуже розгубленим, відстороненим, ми ледь не прогавили угоду, яку готували декілька місяців. Це все через ту твою пасію? - скривився той.

-Будь ласка, навчися розділяти роботу і особисте.

Емір просто кивнув головою і поспішив геть. Його друг явно був сьогодні не в гуморі. Але нічого, за кухлем чогось міцного в барі він уже точно не буде ображатися.

****

Нарешті знайома вуличка, сад і особняк. Спішив якнайшвидше побачити свою дівчинку. 
Емір зайшов до кімнати і врешті побачив її. Та щось із нею було не так, очі опухші, сидить взагалі засмучена і подавлена. 
-Що сталось? - запитав Емір спокійним і крижаним голосом, але в душі готовий зараз убити будь-кого, на кого та покаже пальцем. 
-Все добре, - заявила дівчина, - З чого ти взяв, що щось сталося? 

 Так хоче здаватися незалежною, а по очам видно, що ледь не плаче. Емір хотів обійняти її, заспокоїти, але дівчина лиш відсахнулась. 
-Лана, що з тобою? 
-Та що ти до мене причепився, і що за ім'я таке ідіотське? Аня мене звати, Анна, якщо хочеш, досить уже мене тим іменем називати!  
-Це ім'я моєї дружини, - ляпнув чоловік. Сам не знав навіщо перед незнайомкою відкриває цей факт, але в той момент це здавалося дуже правильним.

-Он як, вона певно на сьомому небі від щастя, знаючи, що її благовірний розважається в борделі, - уїдливо зауважила вона, вигнувши брови і з не меншою іронією посміхнувшись.
-Вона померла 3 роки тому.
-Я не знала, - знітилася дівчина, але всього на секунду, одразу ж знайшовши, що відповісти:
-І чим же я так схожа з твоєю Ланою?- підкреслено зневажливо промовила ім'я. Нестерпний характер, якщо хочете знати, але це не відштовхувало Еміра, чомусь така поведінка його навіть притягувала.
-Усім, - просто відповів чоловік, - Ідентична копія. 
Напевно він мав це їй розказати, якось нечесно по відношенню до дівчини було б приховати таке. 
-Знайшов собі заміну значить, ще одну забавку, - голос Ані дрижав, вона по-своєму розтовкмачила слова Еміра. -Всі ви чоловіки однакові, вам тільки одного й треба, а потім просто викинути. Не торкайся мене!

Дівчина уже буквально кричала на нього, в неї починалася ледь не істерика. Щось сьогодні її таки не на жарт засмутило.
-Я обіцяю, що й пальцем тебе не зачеплю, якщо ти сама цього не захочеш, звісно, - Емір мимохіть посміхнувся своїм думкам і підморгнув дівчині.
-Я не вірю тобі, - вперто склала руки на грудях Аня. 
-Ну, подумай сама, я завжди отримую те, чого забажаю, тож якщо б я захотів тебе, ти вже була б зі мною у ліжку, та ще й задоволена, а не похмура, як зараз, - протягнув і самовдоволено поглянув на неї.
-Не дочекаєшся, - фиркнула дівчина, але м'якше, вже не так побоюючись чоловіка. 
Але раптом Емір згадав про вчорашній дзвінок і вирішив перевірити свою здогадку.
-Подивися направо, - різко крикнув Емір турецькою. Дівчина, почувши, викрик, скоріш інтуїтивно, ніж свідомо повернула голову, а чоловік залишився вкрай задоволений результатом. 
-Значить таки розумієш турецьку, навіщо було брехати?
Дівчина насупилась, видно було, що вона вкрай незадоволена тим, що чоловік розгадав її таємницю. 

-І нічого я не брехала, ти спитав чи я говорила, а я ж у той момент мовчала, так що все було чесно, - тепер уже вона поглядала на Еміра самовдоволено, продовжуючи гру. 
Наступні 2 години пролетіли непомітно, вони встигли поговорити про все на світі, але дівчина взяла з нього тверду обіцянку, що вони максимум друзі і не більше. Чоловік дійсно міг би отримати від неї все, що б захотів, та чи не вперше в житті важливим був саме спосіб отримання. Він не хотів заподіяти дівчині зла, навіть, можна сказати, хотів захистити. Так що поки зіграє за її правилами, лише дружні розмови, а далі побачимо.
Аня, здається, почала йому довіряти, розказала про Україну, своїх друзів, жартувала з ним,а ввечері, коли Емір уже збирався піти геть, несподівано шокувала зізнанням: 
-Я хочу втекти звідси, мені потрібна допомога.