6. Він

-Лана, - прохрипів чоловік. 

Але в цих смарагдових очах прочитав лише подив. 

              *****

Хто ця дівчина? Невже його дружина? Та ні, що за нісенітниці? Він сам бачив, як ховали її вже бездиханне тіло. Невже двійник? Йому дуже слабо вірилося в такий щедрий подарунок долі. Нам ніколи і нічого не дається задарма, просто так, і Емір надто добре це засвоїв

-Офіціант, плесни ще раки*, - крикнув Емір. 

Паб, в котрий він зайшов не був надто шумним - навпаки, було зайнято всього декілька столиків, та чоловікові було байдуже. Можна було як зазвичай піти в спорт-бар, галасливий, вщерть наповнений криками вболівальників, серед яких частенько бував і сам Емір, але цього разу метушні не хотілося. Якщо вже бути до кінця відвертим,  хотілося просто напитися до безпамятства. Взагалі-то, в ряди затятих пияків його записати було вельми важко. Та чоловік просто не міг впоратися з цим емоційним потрясінням, не знайшовши виходу краще, аніж залити всі проблеми чаркою.

-Еміре, агов, бачу ти вже почав без мене, - підійшов високий брюнет. - Чого це ти посеред тижня вирішив заглянути в бар?  Є якийсь особливий привід?

-Хочу випити, Джа, - киває на стілець навпроти. -А з ким же це зробити як не з кращим другом. Скільки ми вже знайомі, років зо 5? 

-Ну що ж, раз зайшла така мова, гріх і не випити. Принесіть і мені того ж, що й моєму другові, - голосніше гукнув останню фразу. 

-Джа, я зустрів її. 

-Що? Кого ти зустрів? Може тобі досить пити? - зареготав Джан. - Чи ти про ту офіціантку, що так кокетливо дивиться в нашу сторону. Тоді розчарую тебе, вона дивиться на мене, - і знову регіт прокотився баром.

-А ти все жартуєш, - підмітив Емір, - ні, її, Лану.

-Як таке можливо? Вона ж... - сміх миттю розвіявся.

-Так, так, - перебив Емір, - я сам не вірю, але бачив її, розумієш бачив! 

-Друже, - заспокійливим голосом почав брюнет, - я розумію, що ти й досі побиваєшся за нею, але ж усьому є рамки.Напевно ти запрацювався, може візьмеш відгул?

-Ти не зрозумів, це не якісь там видіння, я просто зайшов до Рашида, а там вона, Лана, чи дуже схожа на Лану, я ще сам не розібрався до кінця. 

-Нащо ти взагалі йшов туди? 

-Треба було поговорити з приводу однієї справи, - ухилився чоловік.

-Ми з тобою партнери в нашій компанії, а ти приховуєш від мене навіть такі дрібниці? Оце так друзі, - образився Джан (таким було його повне ім'я, але в колі друзів його кликали просто Джа).

-Дурниці, - відмахнувся чоловік, - подумав, навіщо тобі забивати голову всіляким непотребом?

- Нехай вже, - все ще набурмосено сидів друг, але цікавість від нещодавньої розмови заставила спитати: -  І що твоя Лана там робила? 

-Напевно не Лана, але схожа як дві краплі води, - задумався той.

-Що  думаєщ робити далі? - Джан допитливо глянув на друга. 

-Не знаю, я ще не знаю. 

Вкотре спогади нахлинули на Еміра, з головою накриваючи його й відгороджуючи від зовнішнього світу невидимим бар'єром. 

Ось він бачить її, своє кохання, і світ немов зупиняється. Коли він отямився? Через секунду чи хвилину, а може й через 10? Прийшов до тями, лиш побачивши себе у дзеркалі, що стояло за спиною у дівчини. На обличчі виражалась суміш здивування, збентеження й навіть божевільної надії. Швидко зібрався з духом, аж тут помітив, що папка з документами, що до тих пір лежала у нього в руках, валяться на підлозі. Та що це з ним коїлось? Нашвидкуруч позбирав папери, розуміючи як незручно виглядає зі сторони. 

-Еее, з тобою все в порядку? - таких здивованих ноток у голосі хазяїна закладу Емір ще не чув. Напевно він добряче підвис.

-Так, усе добре, - слава богу, що Рашид не в курсі як виглядала його дружина, йому тільки дай привід маніпулювати кимось, так що хай краще нічого не знатиме. 

-Напевно я запрацювався, - спробував знайти хоч якусь відмовку, та здається вийшло не дуже переконливо. 

-Так ти вже визначився, кого будеш брати? - нетерпляче перепитав Рашид. Дійсно, він особисто рідко проводить якісь екскурсії, та ще й такі довгі, зазвичай його клієнти були не такі вибагливі, і, правду кажучи, відверто його боялися ї не посміли б стільки часу морочити голову Рашиду.

-Я... я подзвоню тобі сам, коли зроблю всі документи і все повідомлю, мені треба трохи подумати. А зараз в мене ще безліч справ, - відповідь прозвучала нахабно, але на більше в цій ситуації Емір просто не спромігся.

Нарешті, хоч все ще душне, але свіжіше, ніж у приміщенні, повітря дворику. 

Боягуз, який він боягуз. Не витримав зустрічі, хай навіть поглядом, з покликом минулого і чимдуж дременув звідти. Соромно, але щось не давало повернутись до особняку, якесь дуже дивне відчуття невідворотності. Чоловік відчував: зроби він хоча б один крок і його вже затяне з головою в цю шалену круговерть, от лиш чи готовий він до неї? На жаль, якраз на найголовніші питання ми часто не маємо відповідей.

-Еміре, Еміре, все в порядку? Тобі напевно вистачить пити, ти мене чуєш, агов! 

Емір вийшов зі своєрідного трансу, лише тоді, коли друг щосили тряс його за плече. 

-Га? Що? Ти щось казав? 

-Питаю, що ти зробив потім? - лице Джа виглядало стурбованим. 

-В тому й справа, що я нічого не зробив, розумієш, нічого! Повів себе легкодухо. Просто пішов звідти. 

-Ти ж кохав Лану, то в чому проблема? Принаймні можеш розважитися з нею й провести декілька гаряченьких ночей, - підморгнув друг.

-Джа, я забував її стільки років, що просто не готовий знову впустити цей вир минулого в таке налагоджене роками теперішнє. Я не хочу розчаровуватися в ній, краще не бачити нікого, ніж жалюгідну копію ідеала. Просто не можу зіпсувати пам'ять про Лану, зрозумівши, що та дівка лиш підробка, а оригінал повернути неможливо. 

-Та ти став сентиментальним. В будь-якому випадку, вона ж лише чергова лялька, нащо так заморочуватись? Нам, а особливо тобі, треба відпочити, перезагрузитися й ти зрозумієш, що ця "важлива" подія, насправді дріб'язкова, а твій "ідеал" і виїденого яйця не вартий.