ГЛАВА 46

Майкл.

Прослизнули з матір'ю тихо всередину приміщення лікарні. Доки Клара відволікала лікаря, зайшов у палату вітчима.

Мирно спить. 

І напевно бачить сни. Вірніше останній сон у цьому житті.

Я намагався відповідати його очікуванням, бути хорошим хлопчиком. Перше бажання було зайняти в його серці місце Польки. Та він все-одно залишився холодним до мене. Таким собі спостерігачем. Це лише додало обертів моїй ненависті до тої дівки,  підкреслюючи відчуття самотності та відчуженості всередині. 

Чи шкода мені його зараз? 

Ні!

Дістаю з кишені коробку в якій лежить шприц заздалегідь наповнений рідиною.

Підходжу до крапельниці, яка під’єднана до його руки. 

Смертельні ліки для його слабкого серця! 

Ще мить і рідина потрапить в його кровообіг. 

Спостерігаю, як його тіло починає конвульсивно стискатися.

Отже вже діє. 

Нарешті стих!

- Бувай старий! - шепочу. - Думаю ти відчував, що Клара тобі зраджує. І про те, що я розбещував Діану з шістнадцяти років! І про мою пристрасть до цікавих речовин! Але це все залишиться між нами! Правда?

Окинув оком палату й пішов геть. 

Лікар ще й досі люб'язно щебече з матір'ю. Щаслива та багата вдовонька вже підшукує собі наступну потенційну жертву? Ну це вже без мене! Я хочу свій ласий шматок і мерщій з цієї країни. Впевнений, що мене чекають більш цікавіші пригоди!

Поліна.

З неспокійною душею їду зараз на роботу. З батьком поговорити так і не вийшло, хіба що подивитися на нього сплячого коротку мить.

- Все добре? - запитав Гена.

- Так… - відповіла. - Не знаю. Якось неспокійно.

Взяв мою руку і легенько стиснув, доки кермує автівкою.

- Все буде добре! Чуєш! Я поряд!

- Я знаю! 

- Люблю тебе! - шепоче ніжно.

- І я тебе теж люблю! - відгукуюся, та навіть після таких хвилюючих і теплих слів душу переповнює неспокій.

Справдилось передчуття. Все закрутилося вже через півгодини робочого часу.

Неначе на мітлі, по іншому не скажеш, влетіла Клара й ініціювала термінові збори! 

- Перепрошую, а яка підстава? І до чого тут Ви? - обурилася я.

Яке право має втручатися в робочий процес людина, яка навіть не входить у склад правління компанією?

- Зараз про все дізнаєшся! - гаркнула вона. - Для цього я тут.

- Ну добре! - напевно зараз буде махати заповітом. Але чи не зарано? При живому батькові…

Отже лише керівний склад у залі для засідань. Звичайно: Данієль, Майкл та Діана теж серед присутніх. Куди ж без них.

- То що сталося?  Запитую й відкидаюся на спинку крісла у центрі овального столу.

- Згідно цього документу, ти відсторонена від обов'язків. А всі права делеговані Данієлю.

Данієль здивовано витріщився на матір.

- Ну що ж… - вимовила я спокійно.

Навіть так! А Клару не треба було недооцінювати. Все ж таки обвела батька навколо пальця. 

Вона якої моєї реакції чекала: сліз, відчаю, образи, роздратування? Не діждеться! 

- Можна приєднатися? - Цікавиться Клемков, який впевненою ходою заходить до приміщення. - Думаю мене теж ця тема стосується.

- Тебе яким боком? - Вигукує Майкл.

- Полю, можна тебе на хвилиночку? - запитує у мене Гена.

- Так! - ствердно киваю і виходжу з ним у передпокій.

- Ось! - протягує мені теку з паперами.

- Що це? - цікавлюся розгублено.

- Договір дарування  тобі значної частини Вашої компанії! 

- Як так? - ще й досі не можу нічого зрозуміти.

- Щось за судовими рішеннями належить тепер мені, щось придбав через третіх осіб, коли Ви намагалися погасити заборгованість по кредитах. Потрібен лише твій підпис.

- Я не зроблю цього! - шепочу, мене починає трусити. - Для чого ти це робиш? 

- Компанія твоя! - спокійно відповідає.

- Я так не хочу! - в очах виступають сльози.

- Послухай! Вважай, це за інвестиції. - вмовляє мене.

- В що? - схлипую.

- Ну-у, в твій посах, як  майбутньої нареченої. - посміхається.

- Ходімо! - тягне мене за руку.

- Тут відбулися деякі зміни! - гримає щойно ми повертаємося назад до приміщення. 

- Що він взагалі тут забув? - вигукує Майкл підскочивши з місця.

- Сядь! - Гена натискає на його плече і він знову падає на стілець. - Отже, згідно цих документів Поліна володіє більшою частиною цієї компанії. Ще є питання? А… Забув! З вашого папірця вийде чудовий наповнювач для сміттєвого баку.

- Гарно ти його окрутила Полю! Обвела чолов'яга навколо пальця! На двох стільцях ще треба вміти сидіти! - почала прискати отрутою Діана. - Доки Геннадій Клемков власною персоною переписував всі статки  на тебе, ти встигла ще й тримати Данієля на короткому повідку й розважатися з ним!

- Що ти верзеш!? - вже не витримав Данієль. 

Роздався дзвінок стільникового телефону Клари. Всі притихли, бо йшлося про мого батька.

- Як це помер!? - вигукнула Клара, чи то мені здалося, що якось радісно. - Це все ти! Ти його довела до такого стану своїми зв'язками з чоловіками! - кричить мені в обличчя.