ГЛАВА 24

Поліна

Наступного дня, нарешті настав той “щасливий момент” - сарказм, якщо що! Коротше кажучи в офіс завітала Клара власною персоною. Зайшла в мій кабінет і всілася на стілець навпроти! Така собі дешева імітація з претензією на акторку з фільму Основний інстинкт Шерон Стоун. Принаймні вона так точно вважає Шерон підробкою, а себе звісно оригіналом!

Зо декілька хвилин уважно розглядала мене, чи то навмисно тягнула паузу. Тільки й того, що ногу на ногу не закидала! Може хотіла, щоб в мене здали нерви та я почала розмову першою? Нарешті прицмокнула й, відкрила свого рота.

- На хибний шлях стала ти, дівчино! 

- І Вам доброго дня! - відповіла та почала розкладати підписані мною листи по різним текам.

- Як не соромно! Батько в лікарні! 

- Я допомогла йому туди потрапити? - підняла брови й поглянула на мачуху.

- Може й не ти, а хвороба! А от доб’єш його точно ти! Добре, що він ще й досі не довідався про твої вчинки!

Супер! Перекладати на мене відповідальність за сімейні чвари! Це так по Клариному!

- Щойно повернулася з Англії, як з літака пустилася в усі тяжкі? Ладно вже мій син Данієль, до речі твій зведений брат! Але злигатися з нашим найзапеклішим конкурентом, це вже верхній щабель цинізму!

- А хто Ваше джерело інформації? Шапочка з фольги? - запитую холодно. 

Її очі звузилися й перетворилися в дві вузькі щілини. Акуратно вищипані брови зійшлися на переніссі. 

Відкрила свій кейс і дістала звідти складену вдвічі газету й, пожбурила мені на стіл!

На перших шпальтах майже на всю сторінку фото як Клемков мене цілує. Заголовок теж досить цікавий: “Кінець запеклій ворожнечі? Чи тонкий розрахунок Клемкова?”

Ну а далі опис, що я головна спадкоємиця бізнесу… бла бла бла…

- Це ось як ти мені віддячуєш? Ти хоч розумієш, що цей Клемков не гребує “користуватися” всіма жінками в яких хоч якось промацується пульс? І тобою покористується і викине! 

- З чого така турбота? - склала руки на грудях.

- Я переконана! Що наїзд він сам організував, щоб вчасно опинитися в потрібному місці!

Класно перекладати з хворої голови на здорову! Зараз не намагаюся захищати крокодила Гену, але до тих двох випадків, більше ніж впевнена, що він навряд чи причетний! Але якщо Клара хоче так думати, то прапор їй у руки! А може сама вона ініціатор, таким чином намагається перевести “стрілки” на когось іншого?

- Якщо ти сама не здогадалася! То я наполягаю, щоб один з бодігардів нашої фірми, постійно охороняв тебе! Це не іграшки, дитинство закінчилося!

Справді закінчилося! Тільки вона не врахувала, що моє дитинство закінчилося ще тоді в шістнадцять років, коли вона зі своїми синами вперше переступила поріг мого дому. Тоді, вмить, я подорослішала! Бо треба було постійно бути напоготові, щоб зберегти власне життя. Відповідати за вчинки! Вчитися прогнозувати майбутнє! Прислухатися до інтуїції! І головне - не боятися! 

Щодо охоронця! Клара серйозно думає, що триматиму поряд з собою людину, яку на посаду призначила вона? Я що схожа на недолугу  ідіотку? 

- Я подумаю над Вашою пропозицією. - сухо відповіла.

- Це, щоб в тебе не лишилося ілюзій, що я перебільшую! - з переможним виразом на своєму обличчі вимовила мачуха й дістала з кейсу папери.

Рішення суду… накласти арешт на майно компанії Тамрицький і Ко… відшкодувати на користь Геннадія Клемкова… 

Бігло пройшлася по тексту. Та тут не треба дуже вчитуватися, щоб зрозуміти суть!

- Ти! Його запасний козир у цій війні! 

Вона встала й попрямувала на вихід.

Залишившись на сомоті, відкинулася на спинку крісла й заплющила очі, щосили намагаюсь заспокоїтися. Знову грані вигадки й дійсності змішалися до купи. 

Добре! Стиснула руками бильця й піднялася! Я знаю людину, яка точно має пояснити все те що відбувається. 

Схопила папери й попрямувала шукати кабінет того самого “монстра” зі слів мачухи -  Клемкова…