- Глава 15 -

В клуб заходимо разом. Марк йде поруч, і я відчуваю на собі його погляд. Усміхаюся. Це все сукня. 

У залі дуже багато народу, а це тільки вівторок. Марку доводиться взяти мене за руку, щоб провести через натовп, а я і не проти. Лише біля столика він мене відпускає. 

– Що це за сукня така? – невдоволено питає Тім. 

– Нормальна сукня, – усміхаюсь і сідаю поруч з Каріною. – Я хочу випити! 

– Круто! – подруга радіє, а от брат закочує очі. 

Марк сідає поруч зі Златою, і вона одразу вішається йому на шию. Шепоче щось на вухо, а він і не слухає її. Ніна також тут. Біля Тіма. Тільки він чомусь на неї взагалі не реагує. 

– Оскар просив передати тобі, що йому довелося терміново поїхати, – говорить мені Каріна. – Але я написала йому, де ми будемо, тому він обіцяв приїхати, щоб особисто тебе привітати. 

– Добре, – чесно кажучи, про Оскара я геть забула. В мене сьогодні настільки божевільний день, що це і не дивно. 

Ми п’ємо шампанське, і мій настрій стрибає до небес. Каріна тягне мене танцювати, а я не проти. Набридло витріщатися на Злату і Марка. Цікаво, коли він збирається відправити її під три чорти? 

Ми з Каріною пробираємось на центр танцмайданчика, і я одразу ж підхоплюю цю хвилю з музики і спітнілих тіл навколо. Дивно, та мені подобається. 

Заплющую очі і піднімаю вгору руки. Я знаю, що виглядаю неймовірно зараз, і дуже хочу, щоб Марк дивився на мене. 

Танці – це не тільки виснажливі тренування. Танці дозволяють мені бути на “ти” зі своїм тілом. Я можу спокусливо вигинатися, крутити задом і вимальовувати все, що забажаю. 

– Теє, на тебе всі витріщаються! – кричить мені на вухо Каріна, а я розплющую очі. 

Це дійсно так. Дівчата дивляться на мене заздрісно, а хлопці поїдають очима. 

Думаю, варто повертатися за стіл, а то будуть проблеми. 

Тепер вже я хапаю Каріну за руку і тягну до нашого столу. Я бачу Марка. Він не зводить з мене погляду. Хочу йому усміхнутися, але несподівано його закриває собою незнайомий мені хлопець.

– Круто рухаєшся, крихітко! – кричить мені на вухо. – Познайомимось? 

– Я не знайомлюсь! – кажу йому і хочу пройти, але він не дає. За руку хапає. 

– Ти чого така колюча? Давай вип’ємо разом, – продовжує напирати. Я не бачу Марка через його ріст і широкі плечі, тому не можу покликати на допомогу. Каріна стоїть поруч і не хоче залишати мене з ним. 

– Дівчину відпусти! – несподівано на мій захист стає Оскар. Він відриває руку хлопця від моєї і закриває мене своїм тілом. Це… приємно. 

– А ти ще хто такий? – цідить той, і чоловіки починають штовхатись.

Я хвилююсь за Оскара. Він допоміг мені. 

На щастя, поруч з нами з’являється Тім і Марк. Утрьох їм дуже просто вдається втихомирити мого кавалера, і той йде, зрозумівши, що проти трьох йому не виграти. 

– Все гаразд? – питає Оскар і розглядає мене уважно.

– Ага, – киваю. – Дякую. 

– Без проблем, – усміхається. 

– Ти герой! – Тім торкається плеча Оскара. – Отримуєш від мене десять балів!

– Тіме! – кричу, а брат регоче і повертається за стіл. 

Я дивлюсь на Марка, котрий невдоволено за нами спостерігає. Мені теж не подобається Злата, але вона знову поруч з ним. Як та липучка. 

Мені здається, що Марк не кине її сьогодні. Ця казка була лише для мене. 

Відчуваю, як хороший настрій стрімко випаровується, і згадую, що Оскар досі тут. 

– Підеш за наш стіл? – пропоную. 

– Добре, – погоджується. 

Він сідає поруч зі мною, але пити відмовляється, тому що за кермом. Тепер тут двоє тверезих, та мені здається, що Марк з останніх сил стримується, щоб не випити чарку. 

– Пробач, що не дочекався закінчення турніру. Виникли термінові справи, – Оскар нахиляється до мого вуха – і його дихання обпікає мою шкіру. А може, це вбивчий погляд Марка? Не знаю точно. 

– Все гаразд, – запевняю його. – Ти ж приїхав. 

– Марку, потанцюємо? – подає голос Злата. 

– Сама танцюй! – випалює, і дівчина хмуриться. Дивно те, що вона так і не йде танцювати, а сидить поруч з ним. 

Ми п’ємо ще, але я більше не наважуюсь вийти на танцмайданчик. Алкоголь допомагає мені розслабитись. Але щось йде не так, бо я повністю втрачаю інтерес до того, що відбувається, і хочу додому. 

Відчуваю біль у м'язах і втому. Останні тижні я працювала як скажена, і зараз мені треба відпочити. 

– Тіме, ти коли додому? – питаю в брата. 

– Я сьогодні в Ніни залишаюсь, – говорить брат. Він добряче випив і зараз мало не душить Ніну в своїх обіймах. 

– Я відвезу тебе, – пропонує Оскар. 

Мені страшно глянути на Марка в цей момент, але я роблю це. Мені здається, що ще трохи – і він розіб’є пляшку об голову Оскара.